|
|
Цивільний Кодекс України
Глава 62
ВИКОНАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ
АБО ДОСЛІДНО-КОНСТРУКТОРСЬКИХ
ТА ТЕХНОЛОГІЧНИХ РОБІТ
Стаття 892. Договір на виконання науково-дослідних або
дослідно-конструкторських та технологічних робіт
1. За договором на виконання науково-дослідних або
дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник
(виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника
наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та
конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а
замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових
досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі
етапи.
Стаття 893. Виконання робіт
1. Виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження
особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання
науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних
робіт.
Виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних
робіт інших осіб лише за згодою замовника.
Виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до
виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо
інше не встановлено договором.
Стаття 894. Передання, прийняття та оплата робіт
1. Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та
оплатити повністю завершені науково-дослідні або
дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть
бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або
інший спосіб оплати.
2. Плата за виконання науково-дослідних або
дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт,
встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від
фактично одержаних результатів порівняно з результатами,
передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а
можливість такого зменшення та його межі були передбачені
домовленістю сторін.
Стаття 895. Конфіденційність відомостей про договір
1. Виконавець і замовник зобов'язані забезпечити
конфіденційність відомостей щодо предмета договору на виконання
науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних
робіт, ходу його виконання та одержаних результатів, якщо інше не
встановлено договором. Обсяг відомостей, що належать до
конфіденційних, встановлюється договором.
Стаття 896. Права сторін на результати робіт
1. Замовник за договором на виконання науково-дослідних або
дослідно-конструкторських та технологічних робіт має право
використовувати передані йому результати робіт у межах і на
умовах, встановлених договором.
2. Виконавець має право використати одержаний ним результат
робіт також для себе, якщо інше не встановлено договором.
Договором може бути передбачено право виконавця передавати
результати робіт іншим особам.
Стаття 897. Обов'язки виконавця
1. Виконавець за договором на виконання науково-дослідних або
дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний:
1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником
програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати
замовникові результат у строк, встановлений договором;
2) додержувати вимог, пов'язаних з охороною прав
інтелектуальної власності;
3) утримуватися від публікації без згоди замовника
науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт;
4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт
результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це
замовника;
5) своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його
вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити
відступи від техніко-економічних показників, передбачених у
технічному завданні замовника або в договорі;
6) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість
одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати
роботу.
Стаття 898. Обов'язки замовника
1. Замовник за договором на виконання науково-дослідних або
дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний:
1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним
програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт;
2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт
інформацію;
3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Стаття 899. Наслідки неможливості досягнення результату
1. Якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється
неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не
залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи,
проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором
результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної
договором.
2. Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та
технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату
внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник
зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.
Стаття 900. Відповідальність виконавця за порушення договору
1. Виконавець відповідає перед замовником за порушення
договору на виконання науково-дослідних або
дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе,
що порушення договору сталося не з його вини.
2. Виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику реальні
збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо
договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах
загальної ціни робіт за договором.
Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках,
встановлених законом.
Глава 63
ПОСЛУГИ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 901. Договір про надання послуг
1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець)
зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати
послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або
здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити
виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
2. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх
договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті
зобов'язання.
Стаття 902. Виконання договору про надання послуг
1. Виконавець повинен надати послугу особисто.
2. У випадках, встановлених договором, виконавець має право
покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу,
залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за
порушення договору.
Стаття 903. Плата за договором про надання послуг
1. Якщо договором передбачено надання послуг за плату,
замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у
строки та в порядку, що встановлені договором.
2. У разі неможливості виконати договір про надання послуг,
що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити
виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір
виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві
плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Стаття 904. Відшкодування виконавцеві фактичних витрат за
договором про безоплатне надання послуг
1. За договором про безоплатне надання послуг замовник
зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати,
необхідні для виконання договору.
2. Положення частини першої цієї статті застосовуються також
у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне
надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок непереборної
сили.
Стаття 905. Строк договору про надання послуг
1. Строк договору про надання послуг встановлюється за
домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими
нормативно-правовими актами.
Стаття 906. Відповідальність виконавця за порушення договору
про надання послуг
1. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним
виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають
відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному
обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який
порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним
підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не
доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок
непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням
договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню
виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності
виконавця не встановлений договором.
Стаття 907. Розірвання договору про надання послуг
1. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому
числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на
підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за
домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг
визначаються домовленістю сторін або законом.
Глава 64
ПЕРЕВЕЗЕННЯ
Стаття 908. Загальні положення про перевезення
1. Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється
за договором перевезення.
2. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом,
іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими
нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно
до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами
транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень
встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом,
іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими
нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно
до них.
Стаття 909. Договір перевезення вантажу
1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник)
зобов'язується доставити довірений їй другою стороною
(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі,
яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник
зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
2. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується
складенням транспортної накладної (коносамента або іншого
документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
4. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та
виконання договору перевезення вантажу.
Стаття 910. Договір перевезення пасажира та багажу
1. За договором перевезення пасажира одна сторона
(перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до
пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити
багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на
одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену
плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його
провезення.
2. Укладення договору перевезення пасажира та багажу
підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції,
форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів
(статутів).
Стаття 911. Права пасажира
1. Пасажир має право:
1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним
квитком;
2) провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести
років без права зайняття нею окремого місця;
3) купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років
дитячі квитки за пільговою ціною;
4) перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм,
встановлених транспортними кодексами (статутами);
5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням
строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на
десять діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби;
6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад
повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання
квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами
(статутами);
7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце
відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному
документі (квитку) маршрутом.
2. Пасажир може мати також інші права, встановлені цим
Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами),
іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються
відповідно до них.
Стаття 912. Договір чартеру (фрахтування)
1. За договором чартеру (фрахтування) одна сторона
(фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні
(фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи
кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для
перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою,
якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.
2. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також
форма цього договору встановлюються транспортними кодексами
(статутами).
Стаття 913. Перевезення у прямому змішаному сполученні
1. Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти може
здійснюватися кількома видами транспорту за єдиним транспортним
документом (пряме змішане сполучення).
2. Відносини організацій, підприємств транспорту, що
здійснюють перевезення у прямому змішаному сполученні,
визначаються за домовленістю між ними.
Стаття 914. Довгостроковий договір
1. Перевізник і власник (володілець) вантажу в разі
необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти
довгостроковий договір.
2. За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у
встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу -
передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У
довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг,
строки та інші умови надання транспортних засобів і передання
вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови
перевезення.
Стаття 915. Перевезення транспортом загального користування
1. Перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається
перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону,
інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій
організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення
вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи.
2. Договір перевезення транспортом загального користування є
публічним договором.
Стаття 916. Провізна плата
1. За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти
стягується провізна плата у розмірі, що визначається за
домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими
нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не
визначений, стягується розумна плата.
2. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що
здійснюється транспортом загального користування, визначається за
домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами,
затвердженими у встановленому порядку.
Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти
транспортом загального користування можуть встановлюватися
організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за
рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та
іншими нормативно-правовими актами.
3. Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника
(володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються
додатково за домовленістю сторін.
4. Перевізник має право притримати переданий йому для
перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та
інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими
нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.
Стаття 917. Надання транспортних засобів і пред'явлення
вантажу до перевезення
1. Перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під
завантаження у строк, встановлений договором.
Відправник вантажу має право відмовитися від наданого
транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього
вантажу.
2. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж,
який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці;
вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених
вимог.
3. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що
поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим
вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування
вантажу.
Стаття 918. Завантаження та вивантаження вантажу
1. Завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється
організацією, підприємством транспорту або відправником
(одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням
правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими
нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно
до них.
2. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється
відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки,
встановлені договором, якщо такі строки не встановлені
транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими
актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 919. Строк доставки вантажу, пасажира, багажу, пошти
1. Перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж,
пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо
інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами),
іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються
відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний
строк.
2. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом
тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш
тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами
(статутами), вважається втраченим.
Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після
спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому
перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено
договором, транспортними кодексами (статутами).
Стаття 920. Відповідальність за зобов'язаннями, що випливають
із договору перевезення
1. У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору
перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за
домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими
законами, транспортними кодексами (статутами).
Стаття 921. Відповідальність перевізника за ненадання
транспортного засобу і відповідальність
відправника за невикористання наданого
транспортного засобу
1. Перевізник за ненадання транспортного засобу для
перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу або
невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть
відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено
транспортними кодексами (статутами).
2. Перевізник і відправник вантажу звільняються від
відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або
невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їхньої
вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у
певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених
транспортними кодексами (статутами).
Стаття 922. Відповідальність перевізника за затримку
відправлення пасажира та порушення строку
доставлення пасажира до пункту призначення
1. За затримку у відправленні транспортного засобу, що
перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого
транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує
пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін,
транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що
ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення
несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або
здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від
перевізника.
2. У разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки
відправлення транспортного засобу перевізник зобов'язаний
повернути пасажиру провізну плату.
3. Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася
внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у
цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові завдані
збитки.
Стаття 923. Відповідальність перевізника за прострочення
доставки вантажу
1. У разі прострочення доставки вантажу перевізник
зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані
порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не
встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).
Стаття 924. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу,
псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти
1. Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти
з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві,
якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження
вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник
не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
2. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або
пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у
розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його
вини.
Стаття 925. Пред'явлення претензій і позовів, що випливають
із договору перевезення
1. До пред'явлення перевізникові позову, що випливає із
договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому
претензії у порядку, встановленому законом, транспортними
кодексами (статутами). ( Частина перша статті 925 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 )
2. Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником
вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови
перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника
відповіді у місячний строк.
3. До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу,
пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що
визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Стаття 926. Позови щодо перевезення у закордонному сполученні
1. Позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах,
пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні,
встановлюються міжнародними договорами України, транспортними
кодексами (статутами).
Стаття 927. Страхування вантажів, пасажирів і багажу
1. Страхування вантажів, пасажирів і багажу проводиться
відповідно до закону.
Стаття 928. Відповідальність перевізника за шкоду, завдану
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
пасажира
1. Відповідальність перевізника за шкоду, завдану каліцтвом,
іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира, визначається
відповідно до глави 82 цього Кодексу, якщо договором або законом
не встановлена відповідальність перевізника без вини.
Глава 65
ТРАНСПОРТНЕ ЕКСПЕДИРУВАННЯ
Стаття 929. Договір транспортного експедирування
1. За договором транспортного експедирування одна сторона
(експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони
(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором
послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено
обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом
і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання
експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір
перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а
також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено
надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу
(перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та
вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта,
зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення,
одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання
митних формальностей тощо).
2. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли
обов'язки експедитора виконуються перевізником.
3. Умови договору транспортного експедирування визначаються
за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими
нормативно-правовими актами.
Стаття 930. Форма договору транспортного експедирування
1. Договір транспортного експедирування укладається у
письмовій формі.
2. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона
є необхідною для виконання його обов'язків.
Стаття 931. Плата за договором транспортного експедирування
1. Розмір плати експедиторові встановлюється договором
транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити
експедитору розумну плату.
Стаття 932. Виконання договору транспортного експедирування
1. Експедитор має право залучити до виконання своїх
обов'язків інших осіб.
2. У разі залучення експедитором до виконання своїх
обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб
експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Стаття 933. Документи та інша інформація, що надаються
експедиторові
1. Клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу
інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а
також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків,
встановлених договором.
2. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені
недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у
клієнта необхідну додаткову інформацію.
3. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної
інформації експедитор має право відкласти виконання своїх
обов'язків за договором транспортного експедирування до надання
документів та інформації в повному обсязі.
4. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у
зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та
інформації, визначених частиною першою цієї статті.
Стаття 934. Відповідальність експедитора за договором
транспортного експедирування
1. За порушення обов'язків за договором транспортного
експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до
глави 51 цього Кодексу.
Стаття 935. Відмова від договору транспортного експедирування
1. Клієнт або експедитор має право відмовитися від договору
транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в
розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'язана
відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку із
розірванням договору.
Глава 66
ЗБЕРІГАННЯ
Параграф 1. Загальні положення про зберігання
Стаття 936. Договір зберігання
1. За договором зберігання одна сторона (зберігач)
зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною
(поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
2. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що
здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності
(професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача
зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
3. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей
здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у
камерах, приміщеннях) загального користування.
Стаття 937. Форма договору зберігання
1. Договір зберігання укладається у письмовій формі у
випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти
річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій
формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на
зберігання.
Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття
речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим
документом, підписаним зберігачем.
2. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому
захворюванні або за інших надзвичайних обставин може
підтверджуватися свідченням свідків.
3. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею
поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує
прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими
актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду
зберігання.
Стаття 938. Строк зберігання
1. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку,
встановленого у договорі зберігання.
2. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не
встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов,
зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем
вимоги про її повернення.
3. Якщо строк зберігання речі визначений моментом
пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має
право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання
вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Стаття 939. Правові наслідки відмови поклажодавця від
передання речі на зберігання
1. Зберігач, який зобов'язався прийняти в майбутньому річ на
зберігання, не має права вимагати її передання на зберігання.
2. Поклажодавець, який не передав річ на зберігання,
зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані йому у
зв'язку з тим, що зберігання не відбулося, якщо він в розумний
строк не попередив зберігача про відмову від договору зберігання.
Стаття 940. Обов'язок прийняти річ на зберігання
1. Професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у
камерах, приміщеннях) загального користування, не має права
відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього
такої можливості.
2. Зберігач звільняється від обов'язку прийняти річ на
зберігання, якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне
значення, він не може забезпечити її схоронності.
Якщо річ мала бути передана на зберігання в майбутньому,
зберігач звільняється від обов'язку прийняти річ на зберігання,
якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не
може забезпечити її схоронності.
Стаття 941. Зберігання речей, визначених родовими ознаками
1. За згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі
одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.
Стаття 942. Обов'язок зберігача щодо забезпечення схоронності
речі
1. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених
договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для
забезпечення схоронності речі.
2. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач
зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Стаття 943. Виконання договору зберігання
1. Зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за
договором зберігання особисто.
2. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі
у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і
не має можливості отримати його згоду.
Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач
зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця.
3. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі
умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач
відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.
Стаття 944. Користування річчю, переданою на зберігання
1. Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися
річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у
користування іншій особі.
Стаття 945. Зміна умов зберігання
1. Зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про
необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь.
У разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі
зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови її
зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця.
2. Якщо річ пошкоджена або виникли реальна загроза її
пошкодження чи інші обставини, що не дають змоги забезпечити її
схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати
неможливо, зберігач має право продати річ або її частину.
Якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не
відповідає, він має право відшкодувати свої витрати з суми
виторгу, одержаної від продажу речі. Наявність зазначених обставин
доводиться зберігачем.
Стаття 946. Плата за зберігання
1. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються
договором зберігання.
2. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за
які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину
плати.
3. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору
зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь
фактичний час її зберігання.
4. Установчим документом юридичної особи або договором може
бути передбачено безоплатне зберігання речі.
Стаття 947. Відшкодування витрат на зберігання
1. Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені
до плати за зберігання.
2. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні
договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад
плату, яка належить зберігачеві.
3. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний
відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 948. Обов'язок поклажодавця забрати річ після
закінчення строку зберігання
1. Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після
закінчення строку зберігання.
Стаття 949. Обов'язок зберігача повернути річ
1. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка
була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого
самого роду та такої самої якості.
2. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в
якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її
природних властивостей.
Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним
одержані від речі.
3. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі,
яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися
свідченням свідків.
Стаття 950. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу)
або пошкодження речі
1. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на
зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
2. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або
пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок
непереборної сили, або через такі властивості речі, про які
зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або
внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
3. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження
речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його
умислу або грубої необережності.
Стаття 951. Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві
1. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або
пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:
1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;
2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася
її вартість.
2. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася
настільки, що вона не може бути використана за первісним
призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і
вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Стаття 952. Відшкодування збитків, завданих зберігачеві
1. Поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві
збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, якщо
зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати про
ці властивості.
Стаття 953. Повернення речі на вимогу поклажодавця
1. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця
повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Стаття 954. Зберігання за законом
1. Положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке
здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 955. Застосування загальних положень про зберігання до
окремих його видів
1. Положення параграфу 1 цієї глави застосовуються до окремих
видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього
Кодексу про окремі види зберігання або законом.
Параграф 2. Зберігання на товарному складі
Стаття 956. Поняття товарного складу
1. Товарним складом є організація, яка зберігає товар та
надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах
підприємницької діяльності.
2. Товарний склад є складом загального користування, якщо
відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу
(ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від
будь-якої особи.
Стаття 957. Договір складського зберігання
1. За договором складського зберігання товарний склад
зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому
поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
2. Договір складського зберігання, укладений складом
загального користування, є публічним договором.
3. Договір складського зберігання укладається у письмовій
формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається
дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене
складським документом.
Стаття 958. Зберігання речей, визначених родовими ознаками, з
правом розпоряджання ними
1. Якщо товарний склад має право розпоряджатися речами,
визначеними родовими ознаками, до відносин сторін застосовуються
положення про договір позики, а час та місце повернення товарів
визначаються загальними положеннями про зберігання.
Стаття 959. Огляд товару
1. Товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар
при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та
зовнішнього стану.
2. Товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві
можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу
зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими
ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для
забезпечення його схоронності.
3. Товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має
право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані
з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду та перевірки.
Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або
перевірений товарним складом та поклажодавцем, поклажодавець має
заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі
одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не
могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, -
протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності заяви
поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар
відповідно до умов договору.
Стаття 960. Зміна умов зберігання та стан товару
1. Якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна
зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно
вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них
поклажодавця.
2. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний
негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця.
Стаття 961. Складські документи
1. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає
один із таких складських документів:
складську квитанцію;
просте складське свідоцтво;
подвійне складське свідоцтво.
2. Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним
складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку
зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.
Стаття 962. Подвійне складське свідоцтво
1. Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин -
складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які
можуть бути відокремлені одне від одного.
2. У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва
мають бути однаково зазначені:
1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що
прийняв товар на зберігання;
2) номер свідоцтва за реєстром товарного складу;
3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від
якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце
проживання;
4) найменування і кількість прийнятого на зберігання товару -
число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм)
товару;
5) строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка
на те, що товар прийнято на зберігання до запитання;
6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких
вона обчислюється, та порядок її сплати;
7) дата видачі свідоцтва.
Кожна з двох частин подвійного складського свідоцтва повинна
також містити ідентичні підписи уповноваженої особи та печатки
товарного складу.
3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є
подвійним складським свідоцтвом.
Стаття 963. Права володільця складського та заставного
свідоцтва
1. Володілець складського та заставного свідоцтва має право
розпоряджатися товаром, що зберігається на товарному складі.
2. Володілець лише складського свідоцтва має право
розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі
складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом.
3. Володілець лише заставного свідоцтва має право застави на
товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за
користування ним. У разі застави товару відмітка про це робиться
на складському свідоцтві.
Стаття 964. Передання складського та заставного свідоцтва
1. Складське та заставне свідоцтва можуть передаватися разом
або окремо за передавальними написами.
Стаття 965. Просте складське свідоцтво
1. Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.
2. Просте складське свідоцтво має містити відомості,
встановлені пунктами 1, 2, 4, 7 та абзацом дев'ятим частини другої
статті 962 цього Кодексу, а також вказівку на те, що воно видане
на пред'явника.
3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є
простим складським свідоцтвом.
Стаття 966. Видача товару за подвійним складським свідоцтвом
1. Товарний склад видає товари володільцеві складського та
заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) лише в
обмін на обидва свідоцтва разом.
2. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного
свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, склад видає товар лише в
обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом з ним
квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.
Товарний склад, що видав товар володільцеві складського
свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не сплатив суму
боргу за ним, відповідає перед володільцем заставного свідоцтва за
платіж усієї суми, забезпеченої за ним.
3. Володілець складського та заставного свідоцтва має право
вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні
свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на товар, що залишився на
складі.
Параграф 3. Спеціальні види зберігання
Стаття 967. Зберігання речі у ломбарді
1. Договір зберігання речі, прийнятої ломбардом від фізичної
особи, оформляється видачею іменної квитанції.
2. Ціна речі визначається за домовленістю сторін.
3. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за
свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми
їх оцінки.
Стаття 968. Продаж речі, яку поклажодавець не забрав з
ломбарду
1. Річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду після спливу
трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може
бути продана ломбардом у порядку, встановленому законом.
2. Із суми виторгу, одержаної від продажу речі, вираховуються
плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити
ломбардові. Залишок суми виторгу повертається поклажодавцеві.
Стаття 969. Зберігання цінностей у банку
1. Банк може прийняти на зберігання документи, цінні папери,
дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності.
2. Банк може бути уповноважений поклажодавцем на вчинення
правочинів з цінними паперами, прийнятими на зберігання.
3. Укладення договору зберігання цінностей у банку
засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа,
пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей
поклажодавцеві.
Стаття 970. Договір про надання індивідуального банківського
сейфа, що охороняється банком
1. Банк може передати поклажодавцеві індивідуальний
банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для
зберігання у ньому цінностей та роботи з ними.
2. Банк видає поклажодавцеві ключ від сейфа, картку, що
ідентифікує поклажодавця, інший знак або документ, що посвідчує
право його пред'явника на доступ до сейфа та одержання з нього
цінностей.
3. Банк приймає від поклажодавця цінності, контролює їх
поміщення у сейф та одержання їх із сейфа.
Стаття 971. Договір про надання індивідуального банківського
сейфа, що не охороняється банком
1. До договору про надання особі банківського сейфа без
відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення
цього Кодексу про майновий найм (оренду).
Стаття 972. Зберігання речей у камерах схову організацій,
підприємств транспорту
1. Камери схову загального користування, що перебувають у
віданні організацій, підприємств транспорту, зобов'язані приймати
на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності
у них проїзних документів.
2. На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери
схову (крім автоматичних камер) поклажодавцеві видається квитанція
або номерний жетон.
3. Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі
або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовуються
протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у
розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на
зберігання.
4. Строк, протягом якого камера схову зобов'язана зберігати
річ, встановлюється правилами, що видаються відповідно до
транспортних кодексів (статутів), або за домовленістю сторін. Якщо
сторона не забрала річ у встановлені строки, камера схову
зобов'язана зберігати її протягом трьох місяців. Зі спливом цього
строку річ може бути продана у порядку, встановленому законом.
5. У разі втрати квитанції або номерного жетона річ, здана до
камери схову, видається поклажодавцеві після надання доказів
належності йому цієї речі.
6. До договору про зберігання речі в автоматичних камерах
схову застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм
(оренду).
Стаття 973. Зберігання речей у гардеробі організації
1. Якщо річ здана у гардероб організації, зберігачем є ця
організація.
Зберігач речі, зданої до гардеробу, незалежно від того, чи
здійснюється зберігання за плату чи безоплатно, зобов'язаний вжити
усіх необхідних заходів щодо забезпечення схоронності речі.
2. Положення цієї статті застосовуються у разі зберігання
верхнього одягу, головних уборів у місцях, спеціально відведених
для цього, в закладах охорони здоров'я та інших закладах.
Стаття 974. Зберігання речей пасажира під час його
перевезення
1. Перевізник зобов'язаний забезпечити схоронність валізи
(сумки), особистих речей пасажира (крім дорогоцінностей та
грошей), які пасажир перевозить у відведеному місці.
Стаття 975. Зберігання речей у готелі
1. Готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю
особою, яка проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до
готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у
відведеному для особи приміщенні.
2. Готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей
(цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо
передані готелю на зберігання.
3. У разі втрати чи пошкодження речі особа зобов'язана
негайно повідомити про це готель.
Якщо до закінчення строку проживання особа не пред'явила свої
вимоги до готелю, вважається, що її речі не були втрачені чи
пошкоджені.
4. Положення цієї статті застосовуються до зберігання речей
фізичних осіб у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку,
пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких
особа тимчасово проживає.
Стаття 976. Зберігання речей, що є предметом спору
1. Дві або більше осіб, між якими виник спір про право на
річ, можуть передати цю річ третій особі, яка бере на себе
обов'язок після вирішення спору повернути річ особі, визначеній за
рішенням суду або за погодженням усіх осіб, між якими є спір.
2. Річ, яка є предметом спору, може бути передана на
зберігання за рішенням суду.
Зберігачем у цьому разі може бути особа, призначена судом,
або особа, визначена за домовленістю сторін, між якими є спір. Річ
передається на зберігання іншій особі за її згодою, якщо інше не
встановлено законом. Зберігач має право на плату за рахунок
сторін, між якими є спір.
Стаття 977. Зберігання автотранспортних засобів
1. Якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється
суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.
2. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та
гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не
допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний
засіб за першою вимогою поклажодавця.
Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на
відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх
членами, якщо інше не встановлено законом або статутом
кооперативу.
Прийняття автотранспортного засобу на зберігання
посвідчується квитанцією (номером, жетоном).
Стаття 978. Договір охорони
1. За договором охорони охоронець, який є суб'єктом
підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити
недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець
такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати
передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і
щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
|
