Судові справи  
Головна Про передачу Телепередачі Зворотній зв'язок Юридична консультація Глас народу
  Конституція та Кодекси України

Цивільний Кодекс України

Сторінки: [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] 
     Стаття 576. Предмет застави

     1. Предметом  застави  може бути будь-яке майно (зокрема річ,
цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем
і на яке може бути звернене стягнення.

     2. Предметом  застави  може  бути  майно,  яке  заставодавець
набуде після виникнення застави (майбутній урожай,  приплід худоби
тощо).

     3. Права  заставодержателя  (право  застави)  на  річ,  яка є
предметом застави,  поширюються на її приналежності,  якщо інше не
встановлено   договором.   Право  застави  поширюється  на  плоди,
продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна,
у випадках, встановлених договором.

     4. Предметом застави не можуть бути національні, культурні та
історичні цінності,  які є об'єктами права державної  власності  і
занесені   або   підлягають   занесенню   до   Державного  реєстру
національної культурної спадщини.

     5. Предметом  застави  не  можуть  бути  вимоги,  які   мають
особистий характер,  а також інші вимоги,  застава яких заборонена
законом.

     6. Предмет застави залишається у заставодавця,  якщо інше  не
встановлено договором або законом.

     7. Застава  окремих  видів  майна  може  бути  заборонена або
обмежена законом.

     Стаття 577. Нотаріальне посвідчення договору застави та
                 реєстрація застави

     1. Якщо  предметом застави є нерухоме майно,  а також в інших
випадках,   встановлених   законом,   договір   застави   підлягає
нотаріальному посвідченню.

     2. Застава  нерухомого  майна підлягає державній реєстрації у
випадках та в порядку, встановлених законом.

     3. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі
заяви  заставодержателя  або  заставодавця  з  внесенням запису до
Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

     4.  Моментом  реєстрації  застави  є  дата  та  час  внесення
відповідного   запису  до  Державного  реєстру  обтяжень  рухомого
майна.
(  Стаття  577  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 1255-IV
( 1255-15 ) від 18.11.2003 )

     Стаття 578. Застава майна, що є у спільній власності

     1. Майно,  що є у спільній власності,  може бути  передане  у
заставу лише за згодою усіх співвласників.

     Стаття 579. Заміна предмета застави

     1. Предмет  застави  може  бути  замінений  лише  за   згодою
заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

     Стаття 580. Ризик випадкового знищення або випадкового
                 пошкодження предмета застави

     1. Ризик випадкового  знищення  або  випадкового  пошкодження
предмета  застави  несе  власник заставленого майна,  якщо інше не
встановлено договором або законом.

     2. У разі випадкового знищення  або  випадкового  пошкодження
предмета   застави   заставодавець   на   вимогу  заставодержателя
зобов'язаний надати рівноцінний  предмет  або,  якщо  це  можливо,
відновити знищений або пошкоджений предмет застави.

     Стаття 581. Страхування предмета застави

     1. Якщо    предмет    застави   не   підлягає   обов'язковому
страхуванню,  він може бути  застрахований  за  згодою  сторін  на
погоджену суму.

     У разі  настання  страхового  випадку  предметом застави стає
право вимоги до страховика.

     Стаття 582. Оцінка предмета застави

     1. Оцінка   предмета   застави   здійснюється   у   випадках,
встановлених договором або законом.

     2. Оцінка  предмета  застави здійснюється заставодавцем разом
із заставодержателем відповідно до звичайних цін,  що склалися  на
момент   виникнення  права  застави,  якщо  інший  порядок  оцінки
предмета застави не встановлений договором або законом.

     Стаття 583. Сторони у договорі застави

     1. Заставодавцем може бути боржник або третя особа  (майновий
поручитель).

     2. Заставодавцем  може  бути  власник  речі  або особа,  якій
належить майнове право,  а також  особа,  якій  власник  речі  або
особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право
з правом їх застави.

     3. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою  власника
цієї речі,  якщо для відчуження цього права відповідно до договору
або закону потрібна згода власника.

     Стаття 584. Зміст договору застави

     1. У договорі  застави  визначаються  суть,  розмір  і  строк
виконання  зобов'язання,  забезпеченого  заставою,  подається опис
предмета застави,  а  також  визначаються  інші  умови,  погоджені
сторонами договору.

     2. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий
у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

     Стаття 585. Момент виникнення права застави

     1. Право  застави  виникає  з  моменту   укладення   договору
застави,   а  у  випадках,  коли  договір  підлягає  нотаріальному
посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

     2. Якщо предмет застави відповідно  до  договору  або  закону
повинен  перебувати  у  володінні заставодержателя,  право застави
виникає в  момент  передання  йому  предмета  застави.  Якщо  таке
передання було  здійснене  до  укладення  договору застави,  право
застави виникає з моменту його укладення.

     Стаття 586. Користування та розпоряджання предметом застави

     1. Заставодавець має право  користуватися  предметом  застави
відповідно  до  його  призначення,  у тому числі здобувати з нього
плоди та доходи,  якщо інше не встановлено  договором  і  якщо  це
випливає із суті застави.

     2. Заставодавець   має  право  відчужувати  предмет  застави,
передавати  його  в  користування  іншій  особі  або  іншим  чином
розпоряджатися  ним лише за згодою заставодержателя,  якщо інше не
встановлено договором.

     3. Заставодавець  має  право  заповідати  заставлене   майно.
Правочин,   яким   обмежується   право   заставодавця   заповідати
заставлене майно, є нікчемним.

     4. Заставодержатель має право  користуватися  переданим  йому
предметом  застави  лише  у випадках,  встановлених договором.  За
договором  на  заставодержателя  може  бути  покладений  обов'язок
здобувати з предмета застави плоди та доходи.

     Стаття 587. Обов'язки володільця предмета застави

     1. Особа,  яка володіє предметом застави,  зобов'язана,  якщо
інше не встановлено договором:

     1) вживати  заходів,  необхідних  для   збереження   предмета
застави;

     2) утримувати предмет застави належним чином;

     3) негайно  повідомляти  другу  сторону  договору застави про
виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.

     2. Заставодавець,  який володіє  предметом  застави,  у  разі
втрати,  псування,  пошкодження  або знищення заставленого майна з
його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно,  якщо інше
не встановлено договором.

     3. Заставодержатель,  який володіє предметом застави,  у разі
втрати,  псування,  пошкодження або знищення заставленого майна  з
його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

     Стаття 588. Наступна застава

     1. Наступна застава майна,  що вже заставлене,  допускається,
якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом.

     2. Наступна  застава  майна   не   припиняє   право   застави
попереднього заставодержателя.

     3. Перший   заставодержатель   має   переважне   право  перед
наступними  заставодержателями  на  задоволення  своїх  вимог   за
рахунок  заставленого  майна.  Вимоги  наступних заставодержателів
задовольняються в порядку  черговості  виникнення  права  застави,
крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті.

     4. Якщо  предметом  застави є рухоме майно,  заставодержатель
зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із
заставленого   майна   перед  заставодержателями  незареєстрованих
застав та застав, які зареєстровані пізніше. 

     5. Заставодавець незареєстрованої застави зобов'язаний надати
кожному  із заставодержателів інформацію про всі попередні застави
майна  в  обсязі,  встановленому  статтею   584   цього   Кодексу.
Заставодавець  зобов'язаний  відшкодувати  збитки,  що  виникли  у
будь-кого із заставодержателів  внаслідок  невиконання  ним  цього
обов'язку.
(  Стаття  588  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 1255-IV
( 1255-15 ) від 18.11.2003 )

     Стаття 589. Правові наслідки невиконання зобов'язання,
                 забезпеченого заставою

     1. У разі невиконання зобов'язання,  забезпеченого  заставою,
заставодержатель  набуває  право  звернення  стягнення  на предмет
застави.

     2. За рахунок предмета  застави  заставодержатель  має  право
задовольнити в повному обсязі свою вимогу,  що визначена на момент
фактичного задоволення,  включаючи  сплату  процентів,  неустойки,
відшкодування    збитків,    завданих   порушенням   зобов'язання,
необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат,
понесених   у  зв'язку  із  пред'явленням  вимоги,  якщо  інше  не
встановлено договором.

     Стаття 590. Звернення стягнення на предмет застави

     1. Звернення стягнення на  предмет  застави  здійснюється  за
рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

     2. Заставодержатель  набуває  право  звернення  стягнення  на
предмет застави в разі,  коли  зобов'язання  не  буде  виконано  у
встановлений  строк  (термін),  якщо інше не встановлено договором
або законом.

     3. У    разі    ліквідації    юридичної    особи-заставодавця
заставодержатель  набуває  право звернення стягнення на заставлене
майно  незалежно  від  настання  строку  виконання   зобов'язання,
забезпеченого заставою.

     4. У   разі   часткового  виконання  боржником  зобов'язання,
забезпеченого  заставою,  право  звернення  на   предмет   застави
зберігається в первісному обсязі.

     5. Якщо  предметом  застави  є  дві або більше речей (два або
більше прав),  стягнення може бути звернене на всі ці речі (права)
або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

     Якщо заставодержатель  зверне  стягнення  на  одну  річ (одне
право),  але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі,  він
зберігає  право  застави  на  інші  речі (права),  які є предметом
застави.

     Стаття 591. Реалізація предмета застави

     1. Реалізація предмета застави,  на який звернене  стягнення,
провадиться  шляхом його продажу з публічних торгів,  якщо інше не
встановлено договором або  законом.  Порядок  реалізації  предмета
застави з публічних торгів встановлюється законом.

     2. Початкова   ціна  предмета  застави  для  його  продажу  з
публічних торгів визначається в порядку,  встановленому  договором
або  законом.  Якщо  звернення  стягнення здійснюється за рішенням
суду,  суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета
застави.

     3. Якщо  публічні  торги  оголошено такими,  що не відбулися,
предмет  застави  може  бути   за   згодою   заставодержателя   та
заставодавця  переданий у власність заставодержателя за початковою
ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.

     4. Якщо сума,  одержана від реалізації предмета  застави,  не
покриває  вимоги  заставодержателя,  він  має право отримати суму,
якої не вистачає,  з іншого майна боржника  в  порядку  черговості
відповідно  до статті 112 цього Кодексу,  якщо інше не встановлено
договором або законом.

     Стаття 592. Дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого
                 заставою

     1. Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання
зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі:

     1) передання заставодавцем предмета застави іншій  особі  без
згоди   заставодержателя,   якщо   одержання   такої   згоди  було
необхідним;

     2) порушення  заставодавцем  правил   про   заміну   предмета
застави;

     3) втрати    предмета    застави    за   обставин,   за   які
заставодержатель не відповідає,  якщо заставодавець не замінив або
не відновив предмет застави.

     2. Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання
зобов'язання,  забезпеченого заставою,  а якщо його вимога не буде
задоволена, - звернути стягнення на предмет застави:

     1) у   разі   порушення  заставодавцем  правил  про  наступну
заставу;

     2) у разі порушення заставодавцем  правил  про  розпоряджання
предметом застави;

     3) в інших випадках, встановлених договором.

     Стаття 593. Припинення права застави

     1. Право застави припиняється у разі:

     1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

     2) втрати  предмета  застави,  якщо  заставодавець не замінив
предмет застави;

     3) реалізації предмета застави;

     4) набуття  заставодержателем  права  власності  на   предмет
застави.

     Право застави    припиняється   також   в   інших   випадках,
встановлених законом.

     2. У разі припинення  права  застави  на  нерухоме  майно  до
державного реєстру вносяться відповідні дані.

     3. У   разі  припинення  права  застави  внаслідок  виконання
забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель,  у володінні
якого перебувало заставлене майно,  зобов'язаний негайно повернути
його заставодавцеві.

     Параграф 7. Притримання

     Стаття 594. Право притримання

     1. Кредитор,  який  правомірно  володіє  річчю,  що  підлягає
передачі   боржникові   або  особі,  вказаній  боржником,  у  разі
невиконання ним у строк зобов'язання щодо  оплати  цієї  речі  або
відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків
має  право  притримати  її   у   себе   до   виконання   боржником
зобов'язання.

     2. Притриманням   речі  можуть  забезпечуватись  інші  вимоги
кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

     3. Кредитор має право притримати річ у  себе  також  у  разі,
якщо  права  на  неї,  які виникли після передачі речі у володіння
кредитора, набула третя особа.

     4. Ризик випадкового  знищення  або  випадкового  пошкодження
притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

     Стаття 595. Обов'язки кредитора, який притримує річ у себе

     1. Кредитор,  який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно
повідомити про це боржника.

     2. Кредитор відповідає за втрату,  псування  або  пошкодження
речі,  яку  він  притримує  в  себе,  якщо  втрата,  псування  або
пошкодження сталися з його вини.

     3. Кредитор  не  має  права  користуватися  річчю,  яку   він
притримує у себе.

     Стаття 596. Розпорядження річчю, яку притримує кредитор

     1. До  кредитора,  який  притримує  у  себе річ боржника,  не
переходить право власності на неї.

     2. Боржник,  річ  якого   кредитор   притримує,   має   право
розпорядитися  нею,  повідомивши  набувача  про притримання речі і
права кредитора.

     Стаття 597. Задоволення вимог за рахунок речі, яку притримує
                 кредитор

     1. Вимоги    кредитора,    який   притримує   річ   у   себе,
задовольняються з її  вартості  відповідно  до  статті  591  цього
Кодексу.

                             Глава 50

                     ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

     Стаття 598. Підстави припинення зобов'язання

     1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на
підставах, встановлених договором або законом.

     2. Припинення   зобов'язання   на  вимогу  однієї  із  сторін
допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

     Стаття 599. Припинення зобов'язання виконанням

     1. Зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним
чином.

     Стаття 600. Припинення зобов'язання переданням відступного

     1. Зобов'язання   припиняється  за  згодою  сторін  внаслідок
передання боржником кредиторові відступного (грошей,  іншого майна
тощо).    Розмір,   строки   й   порядок   передання   відступного
встановлюються сторонами.

     Стаття 601. Припинення зобов'язання зарахуванням

     1. Зобов'язання    припиняється    зарахуванням    зустрічних
однорідних  вимог,  строк  виконання  яких настав,  а також вимог,
строк виконання  яких  не  встановлений  або  визначений  моментом
пред'явлення вимоги.

     2. Зарахування  зустрічних вимог може здійснюватися за заявою
однієї із сторін.

     Стаття 602. Недопустимість зарахування зустрічних вимог

     1. Не допускається зарахування зустрічних вимог:

     1) про  відшкодування  шкоди,   завданої   каліцтвом,   іншим
ушкодженням здоров'я або смертю;

     2) про стягнення аліментів;

     3) щодо довічного утримання (догляду);

     4) у разі спливу позовної давності;

     5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

     Стаття 603. Зарахування у разі заміни кредитора

     1. У разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти
вимоги  нового  кредитора  свою  зустрічну  вимогу  до  первісного
кредитора.

     2. У  разі  заміни  кредитора  зарахування проводиться,  якщо
вимога виникла  на  підставі,  що  існувала  на  момент  одержання
боржником  письмового  повідомлення про заміну кредитора,  і строк
вимоги настав до його одержання або цей строк не  встановлений  чи
визначений моментом пред'явлення вимоги.

     Якщо боржник   не   був   письмово  повідомлений  про  заміну
кредитора,  зарахування  проводиться,  якщо  вимога   виникла   на
підставі,  що  існувала  на  момент пред'явлення боржникові вимоги
новим кредитором або,  якщо  боржник  виконав  свій  обов'язок  до
пред'явлення  йому  вимоги  новим  кредитором,  -  на  момент його
виконання.

     Стаття 604. Припинення зобов'язання за домовленістю сторін

     1. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

     2. Зобов'язання  припиняється  за  домовленістю  сторін   про
заміну  первісного  зобов'язання  новим  зобов'язанням  між тими ж
сторонами (новація).

     3. Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування
шкоди,  завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю,
про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

     4. Новація  припиняє  додаткові  зобов'язання,  пов'язані   з
первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

     Стаття 605. Припинення зобов'язання прощенням боргу

     1. Зобов'язання  припиняється  внаслідок звільнення (прощення
боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує
прав третіх осіб щодо майна кредитора.

     Стаття 606. Припинення зобов'язання поєднанням боржника і
                 кредитора в одній особі

     1. Зобов'язання припиняється поєднанням боржника і  кредитора
в одній особі.

     Стаття 607. Припинення зобов'язання неможливістю його
                 виконання

     1. Зобов'язання припиняється неможливістю  його  виконання  у
зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

     Стаття 608. Припинення зобов'язання смертю фізичної особи

     1. Зобов'язання  припиняється  смертю  боржника,  якщо воно є
нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути
виконане іншою особою.

     2. Зобов'язання  припиняється  смертю кредитора,  якщо воно є
нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

     Стаття 609. Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної
                 особи

     1. Зобов'язання   припиняється  ліквідацією  юридичної  особи
(боржника або кредитора),  крім випадків,  коли законом або іншими
нормативно-правовими  актами  виконання  зобов'язання ліквідованої
юридичної особи покладається на іншу юридичну  особу,  зокрема  за
зобов'язаннями про відшкодування шкоди,  завданої каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров'я або смертю.

                             Глава 51

             ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПОРУШЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ.
            ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

     Стаття 610. Порушення зобов'язання

     1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з
порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне
виконання).

     Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов'язання

     1. У разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки,
встановлені договором або законом, зокрема:

     1) припинення  зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови
від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або
розірвання договору;

     2) зміна умов зобов'язання;

     3) сплата неустойки;

     4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

     Стаття 612. Прострочення боржника

     1. Боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не
приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк,
встановлений договором або законом.

     2. Боржник,    який    прострочив   виконання   зобов'язання,
відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за
неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

     3. Якщо    внаслідок    прострочення    боржника    виконання
зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися
від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

     4. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може
бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

     Стаття 613. Прострочення кредитора

     1. Кредитор  вважається  таким,  що  прострочив,   якщо   він
відмовився  прийняти  належне виконання,  запропоноване боржником,
або не вчинив дій,  що встановлені  договором,  актами  цивільного
законодавства  чи  випливають  із  суті  зобов'язання  або звичаїв
ділового обороту,  до вчинення яких боржник не міг виконати  свого
обов'язку.

     Кредитор також вважається таким,  що прострочив,  у випадках,
встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

     2. Якщо кредитор не вчинив дії,  до вчинення яких боржник  не
міг  виконати  свій  обов'язок,  виконання  зобов'язання може бути
відстрочене на час прострочення кредитора.

     3. Боржник не має права на  відшкодування  збитків,  завданих
простроченням кредитора,  якщо кредитор доведе, що прострочення не
є наслідком його вини або осіб,  на яких за законом чи  дорученням
кредитора було покладено прийняття виконання.

     4. Боржник  за  грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за
час прострочення кредитора.

     Стаття 614. Вина як підстава відповідальності за порушення
                 зобов'язання

     1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за
наявності  її  вини  (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не
встановлено договором або законом.

     Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних
від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

     2. Відсутність  своєї  вини  доводить  особа,  яка   порушила
зобов'язання.

     3. Правочин,     яким     скасовується     чи     обмежується
відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

     Стаття 615. Одностороння відмова від зобов'язання

     1. У  разі  порушення  зобов'язання  однією  стороною   друга
сторона  має  право  частково або в повному обсязі відмовитися від
зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

     2. Одностороння відмова від зобов'язання  не  звільняє  винну
сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

     3. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково
або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання  або
воно припиняється.

     Стаття 616. Правові наслідки порушення зобов'язання з вини
                 кредитора

     1. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора,  суд
відповідно  зменшує розмір збитків та неустойки,  які стягуються з
боржника.

     2. Суд має право зменшити розмір збитків  та  неустойки,  які
стягуються  з  боржника,  якщо кредитор умисно або з необережності
сприяв   збільшенню   розміру   збитків,    завданих    порушенням
зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

     Стаття 617. Підстави звільнення від відповідальності за
                 порушення зобов'язання

     1. Особа,  яка  порушила   зобов'язання,   звільняється   від
відповідальності за порушення зобов'язання,  якщо вона доведе,  що
це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

     Не вважається   випадком,   зокрема,    недодержання    своїх
обов'язків  контрагентом  боржника,  відсутність на ринку товарів,
потрібних  для  виконання  зобов'язання,  відсутність  у  боржника
необхідних коштів.

     Стаття 618. Відповідальність боржника за дії інших осіб

     1. Боржник   відповідає   за  порушення  зобов'язання  іншими
особами,  на яких було покладено його виконання (стаття 528  цього
Кодексу),    якщо    договором    або   законом   не   встановлено
відповідальність безпосереднього виконавця.

     Стаття 619. Субсидіарна відповідальність

     1. Договором або  законом  може  бути  передбачена  поряд  із
відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність
іншої особи.

     2. До  пред'явлення  вимоги  особі,  яка   несе   субсидіарну
відповідальність,  кредитор повинен пред'явити вимогу до основного
боржника.

     Якщо основний   боржник   відмовився   задовольнити    вимогу
кредитора  або  кредитор  не  одержав  від  нього в розумний строк
відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в
повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

     3. Кредитор  не  може  вимагати  задоволення своєї вимоги від
особи,  яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може
бути  задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного
боржника.

     4. Особа,  яка несе субсидіарну відповідальність,  повинна до
задоволення вимоги,  пред'явленої їй кредитором, повідомити про це
основного  боржника,  а  у  разі  пред'явлення  позову,  -  подати
клопотання про залучення основного боржника до участі у справі.

     У разі  недотримання  цих вимог особою,  яка несе субсидіарну
відповідальність,  основний  боржник  має  право  висунути   проти
регресної  вимоги  особи,  яка  несе субсидіарну відповідальність,
заперечення, які він мав проти кредитора.

     Стаття 620. Правові наслідки невиконання обов'язку передати
                 річ, визначену індивідуальними ознаками

     1. У    разі   невиконання   боржником   обов'язку   передати
кредиторові  у  власність  або  у  користування   річ,   визначену
індивідуальними ознаками,  кредитор має право витребувати цю річ у
боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

     2. Кредитор втрачає право на витребування  у  боржника  речі,
визначеної  індивідуальними  ознаками,  у  разі,  якщо  ця річ вже
передана третій особі у власність або в користування.

     Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано,
переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання
на користь якого виникло раніше,  а коли це неможливо визначити, -
кредитор, який першим пред'явив позов.

     Стаття 621. Виконання зобов'язання за рахунок боржника

     1. У  разі  невиконання боржником для кредитора певної роботи
чи ненадання йому послуги кредитор має право  виконати  цю  роботу
власними  силами  або  доручити  її  виконання  чи надання послуги
третій особі і вимагати від боржника відшкодування  збитків,  якщо
інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або
не випливає із суті зобов'язання.

     Стаття 622. Відповідальність і виконання зобов'язання в
                 натурі

     1. Боржник,  який  сплатив  неустойку  і  відшкодував збитки,
завдані порушенням зобов'язання,  не  звільняється  від  обов'язку
виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором
або законом.

     2. У разі відмови  кредитора  від  прийняття  виконання,  яке
внаслідок  прострочення  втратило  для  нього  інтерес (стаття 612
цього  Кодексу),  або  передання  відступного  (стаття  600  цього
Кодексу)  боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання
в натурі.

     3. У разі відмови кредитора від договору  (стаття  615  цього
Кодексу)  боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання
в натурі.

     Стаття 623. Відшкодування збитків, завданих порушенням
                 зобов'язання

     1. Боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати
кредиторові завдані цим збитки.

     2. Розмір   збитків,   завданих   порушенням    зобов'язання,
доказується кредитором.

     3. Збитки   визначаються   з  урахуванням  ринкових  цін,  що
існували  на  день  добровільного  задоволення  боржником   вимоги
кредитора  у  місці,  де  зобов'язання  має бути виконане,  а якщо
вимога не була  задоволена  добровільно,  -  у  день  пред'явлення
позову,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Суд може
задовольнити вимогу про відшкодування  збитків,  беручи  до  уваги
ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

     4. При   визначенні  неодержаних  доходів  (упущеної  вигоди)
враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

     Стаття 624. Збитки і неустойка

     1. Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то
вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від
відшкодування збитків.

     2. Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати
збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

     3. Договором  може  бути  встановлено стягнення неустойки без
права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора
стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

     Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового
                 зобов'язання

     1. Боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

     2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,
на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також
три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір
процентів не встановлений договором або законом.

                            Розділ II

                  ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВІР

                             Глава 52
                    ПОНЯТТЯ ТА УМОВИ ДОГОВОРУ

     Стаття 626. Поняття та види договору

     1. Договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін,
спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та
обов'язків.

     2. Договір  є  одностороннім,  якщо одна сторона бере на себе
обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії  або  утриматися
від  них,  а  друга  сторона  наділяється лише правом вимоги,  без
виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

     3. Договір  є  двостороннім,  якщо  правами  та   обов'язками
наділені обидві сторони договору.

     4. До  договорів,  що  укладаються  більш  як двома сторонами
(багатосторонні договори),  застосовуються загальні положення  про
договір,  якщо  це  не  суперечить багатосторонньому характеру цих
договорів.

     5. Договір є відплатним,  якщо інше не встановлено договором,
законом або не випливає із суті договору.

     Стаття 627. Свобода договору

     1. Відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в
укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору
з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного
законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та
справедливості.

     Стаття 628. Зміст договору

     1. Зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на
розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими
відповідно до актів цивільного законодавства.

     2. Сторони  мають  право  укласти договір,  в якому містяться
елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у
змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення
актів  цивільного  законодавства  про  договори,   елементи   яких
містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором
або не випливає із суті змішаного договору.

     Стаття 629. Обов'язковість договору

     1. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

     Стаття 630. Типові умови договору

     1. Договором може бути  встановлено,  що  його  окремі  умови
визначаються  відповідно  до  типових умов договорів певного виду,
оприлюднених у встановленому порядку.

     2. Якщо у договорі не міститься посилання  на  типові  умови,
такі  типові  умови  можуть  застосовуватись  як  звичай  ділового
обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

     Стаття 631. Строк договору

     1. Строком договору є  час,  протягом  якого  сторони  можуть
здійснити  свої  права  і  виконати  свої  обов'язки відповідно до
договору.

     2. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

     3. Сторони   можуть    встановити,    що    умови    договору
застосовуються   до   відносин  між  ними,  які  виникли  до  його
укладення.

     4. Закінчення  строку  договору  не  звільняє   сторони   від
відповідальності  за  його  порушення,  яке мало місце під час дії
договору.

     Стаття 632. Ціна

     1. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

     У  випадках,   встановлених   законом,   застосовуються  ціни
(тарифи,   ставки   тощо),   які  встановлюються  або  регулюються
уповноваженими  органами  державної  влади  або органами місцевого
самоврядування.

     2. Зміна  ціни  після  укладення договору допускається лише у
випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

     3. Зміна  ціни   в   договорі   після   його   виконання   не
допускається.

     4. Якщо  ціна  у  договорі  не  встановлена  і  не  може бути
визначена виходячи з його  умов,  вона  визначається  виходячи  із
звичайних  цін,  що  склалися  на  аналогічні  товари,  роботи або
послуги на момент укладення договору.

     Стаття 633. Публічний договір

     1. Публічним є договір,  в якому одна сторона  -  підприємець
взяла  на  себе  обов'язок  здійснювати продаж товарів,  виконання
робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна
торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги
зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

     2. Умови публічного договору  встановлюються  однаковими  для
всіх  споживачів,  крім  тих,  кому  за  законом надані відповідні
пільги.

     3. Підприємець  не  має  права   надавати   переваги   одному
споживачеві  перед іншим щодо укладення публічного договору,  якщо
інше не встановлено законом.

     4. Підприємець  не  має  права  відмовитися   від   укладення
публічного  договору  за  наявності  у  нього  можливостей надання
споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

     У разі  необгрунтованої  відмови  підприємця  від   укладення
публічного   договору   він   має   відшкодувати  збитки,  завдані
споживачеві такою відмовою.

     5. Актами цивільного законодавства  можуть  бути  встановлені
правила,   обов'язкові   для  сторін  при  укладенні  і  виконанні
публічного договору.

     6. Умови публічного договору,  які суперечать частині  другій
цієї  статті та правилам,  обов'язковим для сторін при укладенні і
виконанні публічного договору, є нікчемними.

     Стаття 634. Договір приєднання

     1. Договором приєднання є договір,  умови  якого  встановлені
однією  із сторін у формулярах або інших стандартних формах,  який
може бути укладений  лише  шляхом  приєднання  другої  сторони  до
запропонованого   договору   в   цілому.  Друга  сторона  не  може
запропонувати свої умови договору.

     2. Договір приєднання може бути змінений  або  розірваний  на
вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які
звичайно  мала,  а  також  якщо  договір   виключає   чи   обмежує
відповідальність  другої  сторони  за  порушення  зобов'язання або
містить інші умови,  явно обтяжливі для сторони,  яка приєдналася.
Сторона,  яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх
інтересів,  не прийняла б цих умов за наявності у  неї  можливості
брати участь у визначенні умов договору.

     3. Якщо  вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена
стороною,  яка приєдналася до нього у зв'язку зі  здійсненням  нею
підприємницької   діяльності,   сторона,  що  надала  договір  для
приєднання,  може відмовити у задоволенні цих вимог,  якщо доведе,
що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах
вона приєдналася до договору.

     Стаття 635. Попередній договір

     1. Попереднім  є  договір,   сторони   якого   зобов'язуються
протягом  певного  строку  (у  певний  термін)  укласти  договір в
майбутньому (основний договір) на умовах,  встановлених попереднім
договором.

     Законом може   бути   встановлено   обмеження   щодо   строку
(терміну),  в який має бути укладений основний договір на підставі
попереднього договору.

     Істотні умови   основного   договору,   що   не   встановлені
попереднім  договором,  погоджуються  у   порядку,   встановленому
сторонами   у   попередньому   договорі,  якщо  такий  порядок  не
встановлений актами цивільного законодавства.

     Попередній договір  укладається  у  формі,  встановленій  для
основного   договору,   а   якщо   форма   основного  договору  не
встановлена, - у письмовій формі.

     2. Сторона,  яка  необгрунтовано  ухиляється  від   укладення
договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати
другій  стороні  збитки,  завдані  простроченням,  якщо  інше   не
встановлено    попереднім    договором   або   актами   цивільного
законодавства.

     3. Зобов'язання,    встановлене     попереднім     договором,
припиняється,  якщо  основний договір не укладений протягом строку
(у термін),  встановленого попереднім договором, або якщо жодна із
сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

     4. Договір  про  наміри  (протокол  про наміри тощо),  якщо в
ньому  немає  волевиявлення  сторін   щодо   надання   йому   сили
попереднього договору, не вважається попереднім договором.

     Стаття 636. Договір на користь третьої особи

     1. Договором  на  користь  третьої  особи є договір,  в якому
боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок  на  користь  третьої
особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

     2. Виконання  договору на користь третьої особи може вимагати
як особа,  яка уклала договір,  так і третя особа, на користь якої
передбачено  виконання,  якщо  інше  не  встановлено договором або
законом чи не випливає із суті договору.

     3. З моменту вираження  третьою  особою  наміру  скористатися
своїм  правом  сторони не можуть розірвати або змінити договір без
згоди третьої  особи,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або
законом.

     4. Якщо  третя  особа  відмовилася від права,  наданого їй на
підставі договору,  сторона, яка уклала договір на користь третьої
особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із
суті договору.

     Стаття 637. Тлумачення умов договору

     1. Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті
213 цього Кодексу.

     2. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також
типові умови (типові  договори),  навіть  якщо  в  договорі  немає
посилання на ці умови.

                             Глава 53
              УКЛАДЕННЯ, ЗМІНА І РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ

     Стаття 638. Укладення договору

     1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли
згоди з усіх істотних умов договору.

     Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору,
умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для
договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою
хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

     2. Договір  укладається  шляхом  пропозиції  однієї   сторони
укласти  договір  (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою
стороною.

     Стаття 639. Форма договору

     1. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги
щодо форми договору не встановлені законом.

     2. Якщо  сторони  домовилися  укласти договір у певній формі,
він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть
якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

     3. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір,
щодо якого законом не встановлена письмова форма,  такий договір є
укладеним з моменту його підписання сторонами.

     4. Якщо   сторони   домовилися  про  нотаріальне  посвідчення
договору,  щодо   якого   законом   не   вимагається   нотаріальне
посвідчення,   такий   договір   є   укладеним   з   моменту  його
нотаріального посвідчення. Договір про закупівлю, який укладається
відповідно  до  Закону  України  "Про  закупівлю  товарів, робіт і
послуг  за  державні  кошти"  (  1490-14  ),  на  вимогу замовника
підлягає  обов'язковому  нотаріальному  посвідченню  та вважається
укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
(  Стаття  639  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 2664-IV
( 2664-15 ) від 16.06.2005 )

     Стаття 640. Момент укладення договору

     1. Договір  є  укладеним  з  моменту  одержання  особою,  яка
направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї
пропозиції.

     2. Якщо  відповідно  до  акта  цивільного  законодавства  для
укладення  договору  необхідні  також передання майна або вчинення
іншої дії,  договір є укладеним з моменту  передання  відповідного
майна або вчинення певної дії.

     3. Договір,   який  підлягає  нотаріальному  посвідченню  або
державній реєстрації,  є укладеним з  моменту  його  нотаріального
посвідчення або  державної  реєстрації,  а  в  разі необхідності і
нотаріального посвідчення,  і державної  реєстрації  -  з  моменту
державної реєстрації.

     Стаття 641. Пропозиція укласти договір

     1. Пропозицію  укласти договір (оферту) може зробити кожна із
сторін майбутнього договору.

     Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору
і виражати намір особи,  яка її зробила, вважати себе зобов'язаною
у разі її прийняття.

     2. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу
осіб,  є запрошенням робити пропозиції укласти договір,  якщо інше
не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

     3. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту
або  в момент її одержання адресатом.  Пропозиція укласти договір,
одержана адресатом,  не може бути відкликана протягом  строку  для
відповіді,  якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її
суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

     Стаття 642. Прийняття пропозиції

     1. Відповідь  особи,  якій  адресована   пропозиція   укласти
договір,   про   її  прийняття  (акцепт)  повинна  бути  повною  і
безумовною.

     2. Якщо особа,  яка одержала пропозицію  укласти  договір,  у
межах  строку  для  відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у
пропозиції умов договору  (відвантажила  товари,  надала  послуги,
виконала  роботи,  сплатила  відповідну  суму  грошей  тощо),  яка
засвідчує  її  бажання  укласти  договір,  ця  дія  є   прийняттям
пропозиції,  якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або
не встановлено законом.

     3. Особа,  яка  прийняла  пропозицію,  може  відкликати  свою
відповідь про її прийняття,  повідомивши про це особу, яка зробила
пропозицію укласти договір,  до моменту або в момент одержання нею
відповіді про прийняття пропозиції.

     Стаття 643. Укладення договору за пропозицією, в якій
                 вказаний строк для відповіді

     1. Якщо у  пропозиції  укласти  договір  вказаний  строк  для
відповіді,   договір   є   укладеним,   коли  особа,  яка  зробила
пропозицію,  одержала відповідь про прийняття пропозиції  протягом
цього строку.

     Стаття 644. Укладення договору за пропозицією, в якій не
                 вказаний строк для відповіді

     1. Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в  ній  не
вказаний строк для відповіді,  договір є  укладеним,  коли  особа,
якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

     2. Якщо пропозицію укласти договір,  в якій не вказаний строк
для  відповіді,  зроблено у письмовій формі,  договір є укладеним,
коли особа,  яка зробила пропозицію,  одержала відповідь  протягом
строку,  встановленого актом цивільного законодавства,  а якщо цей
строк не встановлений,  - протягом нормально необхідного для цього
часу.

     Стаття 645. Відповідь про прийняття пропозиції, яка одержана
                 із запізненням

     1. Якщо відповідь про прийняття  пропозиції  укласти  договір
одержано   із   запізненням,   особа,   яка   зробила  пропозицію,
звільняється від відповідних зобов'язань.

     2. Якщо відповідь про прийняття  пропозиції  укласти  договір
було  відправлено своєчасно,  але одержано із запізненням,  особа,
яка  зробила  пропозицію   укласти   договір,   звільняється   від
відповідних зобов'язань,  якщо вона негайно повідомила особу, якій
було   направлено   пропозицію,   про   одержання   відповіді   із
запізненням.

     Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією.

     3. За  згодою  особи,  яка  зробила пропозицію,  договір може
вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття
пропозиції  укласти  договір було відправлено та (або) одержано із
запізненням.

     Стаття 646. Відповідь про згоду укласти договір на інших
                 умовах

     1. Відповідь  про  згоду  укласти договір на інших,  ніж було
запропоновано,  умовах  є  відмовою  від  одержаної  пропозиції  і
водночас   новою   пропозицією   особі,   яка   зробила  попередню
пропозицію.

     Стаття 647. Місце укладення договору

     1. Договір є укладеним у місці проживання фізичної особи  або
за  місцезнаходженням  юридичної  особи,  яка  зробила  пропозицію
укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

     Стаття 648. Договір та правові акти органів державної влади,
                 органів влади Автономної Республіки Крим, органів
                 місцевого самоврядування

     1. Зміст договору,  укладеного  на  підставі  правового  акта
органу  державної влади,  органу влади Автономної Республіки Крим,
органу  місцевого   самоврядування,   обов'язкового   для   сторін
(сторони) договору, має відповідати цьому акту.

     2. Особливості  укладення договору на підставі правового акта
органу державної влади,  органу влади Автономної Республіки  Крим,
органу  місцевого  самоврядування встановлюються актами цивільного
законодавства.

     Стаття 649. Вирішення переддоговірних спорів

     1. Розбіжності,  що  виникли  між  сторонами  при   укладенні
договору на підставі правового акта органу державної влади, органу
влади Автономної Республіки Крим,  органу місцевого самоврядування
та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

     2. Розбіжності,   що  виникли  між  сторонами  при  укладенні
договору не на підставі правового  акта  органу  державної  влади,
органу   влади   Автономної   Республіки  Крим,  органу  місцевого
самоврядування,   можуть   бути   вирішені   судом   у   випадках,
встановлених за домовленістю сторін або законом.

     Стаття 650. Укладення договорів на біржах, аукціонах,
                 конкурсах

     1. Особливості  укладення  договорів  на  біржах,  аукціонах,
конкурсах   тощо  встановлюються  відповідними  актами  цивільного
законодавства.

     Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору

     1. Зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою
сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

     2. Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду
на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору
другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або
законом.

     Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок
завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,
на що вона розраховувала при укладенні договору.

     3. У разі  односторонньої  відмови  від  договору  у  повному
обсязі  або  частково,  якщо  право  на  таку  відмову встановлено
договором  або  законом,  договір  є  відповідно  розірваним   або
зміненим.

     Стаття 652. Зміна або розірвання договору у зв'язку з
                 істотною зміною обставин

     1. У разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися
при укладенні договору,  договір може бути змінений або розірваний
за згодою сторін,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  не
випливає із суті зобов'язання.

     Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що,
якби сторони могли це передбачити,  вони не уклали б  договір  або
уклали б його на інших умовах.

     2. Якщо  сторони  не досягли згоди щодо приведення договору у
відповідність з обставинами,  які істотно змінились, або щодо його
розірвання,   договір   може   бути   розірваний,   а  з  підстав,
встановлених  частиною  четвертою  цієї  статті,  -  змінений   за
рішенням  суду  на  вимогу  заінтересованої  сторони  за наявності
одночасно таких умов:

     1) в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що
така зміна обставин не настане;

     2) зміна  обставин  зумовлена  причинами,  які заінтересована
сторона  не  могла  усунути   після   їх   виникнення   при   всій
турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

     3) виконання  договору  порушило  б  співвідношення  майнових
інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що
вона розраховувала при укладенні договору;

     4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає,
що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

     3. У  разі  розірвання  договору  внаслідок  істотної   зміни
обставин  суд,  на  вимогу будь-якої із сторін,  визначає наслідки
розірвання  договору   виходячи   з   необхідності   справедливого
розподілу  між  сторонами  витрат,  понесених  ними  у  зв'язку  з
виконанням цього договору.

     4. Зміна  договору  у  зв'язку  з  істотною  зміною  обставин
допускається   за   рішенням  суду  у  виняткових  випадках,  коли
розірвання договору суперечить суспільним  інтересам  або  потягне
для  сторін  шкоду,  яка  значно перевищує затрати,  необхідні для
виконання договору на умовах, змінених судом.

     Стаття 653. Правові наслідки зміни або розірвання договору

     1. У  разі  зміни  договору  зобов'язання  сторін  змінюються
відповідно   до   змінених  умов  щодо  предмета,  місця,  строків
виконання тощо.

     2. У   разі   розірвання   договору    зобов'язання    сторін
припиняються.

     3. У   разі   зміни   або  розірвання  договору  зобов'язання
змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості  про
зміну або розірвання договору,  якщо інше не встановлено договором
чи не обумовлено характером його зміни.  Якщо  договір  змінюється
або  розривається у судовому порядку,  зобов'язання змінюється або
припиняється з  моменту  набрання  рішенням  суду  про  зміну  або
розірвання договору законної сили.

     4. Сторони  не мають права вимагати повернення того,  що було
виконане ними за зобов'язанням до  моменту  зміни  або  розірвання
договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

     5. Якщо  договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним
порушенням договору однією із сторін,  друга сторона може вимагати
відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

     Стаття 654. Форма зміни або розірвання договору

     1. Зміна  або  розірвання  договору  вчиняється в такій самій
формі,  що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не
встановлено  договором  або  законом  чи  не  випливає  із звичаїв
ділового обороту.
Создание и поддержка сайта - студия Web IT