Згідно положень Сімейного кодексу,  питання розірвання шлюбу (розлучення) може бути вирішено:
За спільною заявою подружжя, яке не має дітей (ст.106 СК), шляхом подання до Державного органу реєстрацiї актiв цивiльного стану заяву про розiрвання шлюбу. Після спливу місячного терміну Державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу. За заявою одного із подружжя до Державним органом реєстрації актів цивільного стану у разі, якщо другий із подружжя (ст.107 СК): визнаний безвiсно вiдсутнiм; визнаний недiєздатним; засуджений за вчинення злочину до позбавлення волi на строк не менш як три роки.
За спільною заявою подружжя, які мають дітей (ст.109 СК). В цьому випадку заява подружжя подається до суду. Разом із заявою подружжя мають право подати до суду письмовий договір про те, з ким із батьків будуть проживати діти, які мають права на виховання, той із батьків хто буде жити окремо від дітей та яку братиме участь у забезпеченні їхнього  життя. Також може бути заключний між подружжям договір про розмір аліментів, який має бути нотаріально засвідчений. В цьому випадку суд виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу місячного терміну, протягом, якого заяву про розлучення можна відкликати.
У випадку розірвання шлюбу за рішенням суду має бути зареєстроване в державному органi реєстрацiї актiв цивiльного стану, за заявою колишньої дружини або чоловiка.
Питання розірвання шлюбу не позбавляє будь кого із подружжя порушити питання розподілу спільного сумісного майна. Позовна давність до цих вимог після розірвання шлюбу застосовується у 3 роки.

У випадку розірвання шлюбу в судовому порядку, до позовної заяви, яка подається до місцевого суду, необхідно додати:
1. Свідоцтво про шлюб.
2. Копія свідоцтва (свідоцтв) про народження дитини (дітей).
3. Квитанція про сплату судового збору і судових витрат.
4. Копія позовної заяви.