Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України,  за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.     Договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій  формі,  якщо  його сума  не  менш  як  у  десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На  підтвердження  укладення  договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або  інший  документ, який  посвідчує  передання  йому  позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором. Якщо договором  не  встановлений  строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена   позичальником протягом   тридцяти   днів   від   дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це,  якщо інше не встановлено договором.
Позика,  надана  за  договором безпроцентної позики,  може бути повернена позичальником достроково,  якщо інше не встановлено договором.
Позика    вважається   повернутою   в   момент   передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Позичальник  має  право  оспорити  договір  позики  на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від   позикодавця  або  були  одержані  у  меншій  кількості,  ніж встановлено договором.
Якщо договір  позики  має  бути  укладений у письмовій формі, рішення суду  не  може  ґрунтуватися  на  свідченнях  свідків  для підтвердження  того,  що гроші або речі насправді не були одержані позичальником  від  позикодавця  або  були   одержані   у   меншій кількості,    ніж   встановлено   договором.   Це   положення   не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману,    насильства,    зловмисної   домовленості   представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

При виникненні спору по даному питанню необхідно звертатися  до місцевого суду  по місцю проживання відповідача з позовною заявою про стягнення боргу, до якої необхідно додати наступні документи:
1. Письмовий договір або розписка боржника в отриманні грошей.
2. Квитанція про сплату судового збору та судових витрат.
3. Копія позовної заяви.