Згідно ст. 130 Кодексу законів про працю України, працівники  несуть  матеріальну  відповідальність  за  шкоду, заподіяну підприємству,  установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні  матеріальної відповідальності права і законні інтереси    працівників    гарантуються    шляхом     встановлення відповідальності  тільки  за  пряму  дійсну шкоду,  лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови,  коли така шкода заподіяна     підприємству,    установі,    організації    винними протиправними     діями     (бездіяльністю)     працівника.     Ця відповідальність,   як   правило,   обмежується   певною  частиною заробітку працівника і не  повинна  перевищувати  повного  розміру заподіяної   шкоди,    за    винятком    випадків,    передбачених законодавством.  За наявності    зазначених   підстав   і   умов   матеріальна відповідальність може бути  покладена  незалежно  від  притягнення працівника  до  дисциплінарної,  адміністративної  чи кримінальної відповідальності.
На працівників  не  може  бути  покладена відповідальність за шкоду,    яка     відноситься     до     категорії     нормального виробничо-господарського    риску,    а    також   за   неодержані підприємством,  установою,  організацією  прибутки  і  за   шкоду,
заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.
Працівник, який заподіяв шкоду,  може добровільно покрити  її повністю  або частково.  За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник  може  передати  для  покриття  заподіяної  шкоди рівноцінне  майно  або  поправити  пошкоджене.
За шкоду,  заподіяну підприємству,  установі, організації при виконанні трудових обов'язків,  працівники,  з вини яких заподіяно шкоду,   несуть  матеріальну  відповідальність  у  розмірі  прямої дійсної шкоди,  але не більше свого середнього місячного заробітку.
Відповідно до  законодавства  працівники  несуть  матеріальну відповідальність у  повному розмірі шкоди,  заподіяної  з  їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:  1) між працівником і підприємством,  установою,  організацією   укладено  письмовий договір  про  взяття  на  себе  працівником  повної   матеріальної відповідальності   за   незабезпечення   цілості  майна  та  інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;  2) майно  та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди  завдано  діями працівника,  які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;  4) шкоди  завдано працівником,  який був у нетверезому стані;      5) шкоди  завдано  недостачею,  умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні,  а  також  інструментів,  вимірювальних приладів,   спеціального   одягу   та   інших  предметів,  виданих підприємством,    установою,    організацією    працівникові     в користування;
6) відповідно до законодавства на працівника покладено  повну матеріальну відповідальність  за  шкоду,  заподіяну  підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;  8) службова   особа,   винна  в  незаконному  звільненні  або переведенні працівника на іншу роботу;      9)  керівник  підприємства,  установи,  організації всіх форм власності,  винний  у  несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць,  що призвело  до  виплати  компенсацій  за  порушення строків  її  виплати,  і за умови,  що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Розмір заподіяної підприємству,  установі,  організації шкоди визначається   за   фактичними   втратами,   на   підставі   даних бухгалтерського   обліку,   виходячи   з    балансової    вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно
з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття  матеріальних  цінностей  розмір  шкоди  визначається  за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди. На підприємствах громадського харчування (на  виробництві  та в буфетах)  і  в  комісійній  торгівлі  розмір  шкоди,  заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів,  визначається  за цінами, встановленими для продажу (реалізації)  цієї  продукції  і товарів.
Покриття шкоди   працівниками  в  розмірі,  що  не  перевищує середнього  місячного  заробітку,  провадиться  за  розпорядженням власника  або уповноваженого ним органу,  керівниками підприємств, установ,  організацій  та  їх  заступниками  -  за  розпорядженням вищестоящого в  порядку  підлеглості органу шляхом відрахування із
заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди  провадиться  шляхом  подання власником  або  уповноваженим  ним  органом  позову  до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

     При виникненні спору по даному питанню необхідно звернутися  до місцевого суду  з позовною заявою, до якої необхідно додати:
1. Копія наказу про прийняття відповідача на роботу.
2. Копія договору про повну матеріальну відповідальність.
3. Акт ревізії (інвентаризації).
4. Інші документи, що підтверджують обгрунтованість позову (матеріали перевірок, пояснювальні записки, доповідні записки, копії наказів про накладення дисциплінарних стягнень).
5. Копія позовної заяви.