|
|
Закон України про третейські суди
Розділ VI
РІШЕННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ
Стаття 45. Прийняття рішення третейським судом
Рішення третейського суду приймається після дослідження усіх
обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав
справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до
складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні
третейського суду.
Третейський суд вправі оголосити лише резолютивну частину
рішення. У цьому випадку, якщо сторони не погодили строк
направлення їм рішення, мотивоване рішення має бути направлене
сторонам у строк, який не перевищує п'яти днів з дня оголошення
резолютивної частини рішення.
Кожній стороні направляється по одному примірнику рішення.
У разі відмови сторони одержати рішення третейського суду або
її неявки без поважних причин у засідання третейського суду, де
воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене
сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія
такого рішення надсилається такій стороні.
Стаття 46. Вимоги до рішення третейського суду
Рішення третейського суду викладається у письмовій формі і
підписується третейським суддею, який одноособово розглядав
справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу,
в тому числі і третейським суддею, який має окрему думку. Окрема
думка третейського судді викладається письмово та додається до
рішення третейського суду.
Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється
підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи -
засновника цього третейського суду. Підписи третейських суддів
третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні
третейського суду посвідчуються нотаріально.
У рішенні третейського суду повинні бути зазначені:
назва третейського суду;
дата прийняття рішення;
склад третейського суду і порядок його формування;
місце третейського розгляду;
сторони, їх представники та інші учасники третейського
розгляду, що брали участь у розгляді справи третейським судом;
висновок про компетенцію третейського суду, обсяг його
повноважень за третейською угодою;
стислий виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву,
заяв, пояснень, клопотань сторін та їхніх представників, інших
учасників третейського розгляду;
встановлені обставини справи, підстави виникнення спору,
докази, на підставі яких прийнято рішення, зміст мирової угоди,
якщо вона укладена сторонами, мотиви, з яких третейський суд
відхилив доводи, докази та заявлені під час третейського розгляду
клопотання сторін;
висновок про задоволення позову або про відмову в позові
повністю або частково по кожній із заявлених вимог;
норми законодавства, якими керувався третейський суд при
прийнятті рішення.
Висновки третейського суду, що містяться в рішенні по справі,
не можуть залежати від настання або ненастання будь-яких обставин.
У разі задоволення позовних вимог у резолютивній частині
рішення зазначаються:
сторона, на користь якої вирішено спір;
сторона, з якої за рішенням третейського суду має бути
здійснено стягнення грошових сум та/або яка зобов'язана виконати
певні дії або утриматися від виконання певних дій;
розмір грошової суми, яка підлягає стягненню, та/або дії, які
підлягають виконанню або від виконання яких сторона має утриматися
за рішенням третейського суду;
строк сплати коштів та/або строк і спосіб виконання таких
дій;
порядок розподілу між сторонами витрат, пов'язаних з
вирішенням спору третейським судом;
інші обставини, які третейський суд вважає за необхідне
зазначити.
Стаття 47. Додаткове рішення
Якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка із сторін,
повідомивши про це іншу сторону, може протягом семи днів після
одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про
прийняття додаткового рішення щодо вимог, які були заявлені під
час третейського розгляду, але не знайшли відображення у рішенні.
Заяву про прийняття додаткового рішення має бути розглянуто
тим складом третейського суду, який вирішував спір, протягом семи
днів після її одержання третейським судом.
За результатами розгляду заяви приймається додаткове рішення,
яке є складовою частиною рішення третейського суду, або виноситься
мотивована ухвала про відмову у задоволенні заяви про прийняття
додаткового рішення.
Стаття 48. Роз'яснення рішення
Якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка із сторін,
повідомивши про це іншу сторону, має право протягом семи днів
після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою
про роз'яснення резолютивної частини рішення.
Заяву про роз'яснення резолютивної частини рішення має бути
розглянуто тим складом третейського суду, який вирішував спір,
протягом семи днів після її одержання третейським судом.
За результатами розгляду заяви виноситься ухвала про
роз'яснення рішення, яка є складовою частиною рішення, або
мотивована ухвала про відмову у роз'ясненні рішення.
Здійснюючи роз'яснення резолютивної частини рішення,
третейський суд не має права змінювати зміст рішення.
Стаття 49. Виправлення рішення
Третейський суд у тому ж складі, з власної ініціативи або за
заявою сторони третейського розгляду, може виправити у рішенні
описки, арифметичні помилки або будь-які інші неточності, про що
виноситься ухвала, яка є складовою частиною рішення.
Стаття 50. Обов'язковість рішення третейського суду
Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду,
зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без
будь-яких зволікань чи застережень.
Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з
метою забезпечення виконання рішення третейського суду.
Стаття 51. Оскарження рішення третейського суду
Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не
підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у
випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду
відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності
справ.
Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване
лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не
підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не
передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені
питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням
третейського суду вирішені питання, які виходять за межі
третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення,
що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не
відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону.
Заяву про скасування рішення третейського суду може бути
подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня
прийняття рішення третейським судом.
Скасування компетентним судом рішення третейського суду не
позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду,
крім випадків, передбачених цією статтею.
У разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або
частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною
третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який
не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені
питання, що виходять за межі третейської угоди, відповідний спір
не підлягає подальшому розгляду в третейських судах.
Стаття 52. Ухвали третейського суду
З питань, що виникають у процесі розгляду справи і не
стосуються суті спору, третейський суд постановляє ухвали.
Стаття 53. Припинення третейського розгляду
Третейський суд постановляє ухвалу про припинення
третейського розгляду в таких випадках:
спір не підлягає вирішенню в третейських судах України;
є рішення компетентного суду між тими ж сторонами, з того ж
предмета і з тих самих підстав;
позивач відмовився від позову;
сторони уклали угоду про припинення третейського розгляду;
підприємство, установу чи організацію, які є стороною
третейського розгляду, ліквідовано;
третейський суд є некомпетентним щодо переданого на його
розгляд спору;
у разі смерті фізичної особи, яка була стороною у справі,
якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Стаття 54. Зберігання матеріалів справ, розглянутих
третейським судом
Справи, розглянуті постійно діючим третейським судом,
зберігаються у цьому третейському суді протягом 10 років з дня
прийняття рішення третейського суду.
Справи, розглянуті третейським судом для вирішення
конкретного спору, за якими видано виконавчі документи,
зберігаються у компетентному суді, за місцем видачі виконавчого
документа.
Регламентом третейського суду можуть вирішуватися питання,
пов'язані з покриттям витрат такого суду на зберігання справ.
Розділ VII
ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ
Стаття 55. Виконання рішення третейського суду
Рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною
добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.
Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення
підлягає негайному виконанню.
Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує
вчинення дій органами державної влади, органами місцевого
самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови
видачі компетентним судом виконавчого документа.
Стаття 56. Порядок видачі виконавчого документа
Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до
компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення
третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом
протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце
розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи
однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.
При розгляді заяви про видачу виконавчого документа
компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого
третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути
направлена до компетентного суду протягом п'яти днів від дня
надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про
видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця.
Ухвала про видачу виконавчого документа направляється
сторонам протягом п'яти днів з дня її прийняття.
Сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одержує
його безпосередньо у компетентному суді.
Після розгляду компетентним судом заяви про видачу
виконавчого документа справа підлягає поверненню до постійно
діючого третейського суду.
Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу
виконавчого документа, якщо:
1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого
документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;
2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не
підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за
видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані
судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не
передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені
питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням
третейського суду вирішені питання, які виходять за межі
третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення,
що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не
відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та
охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу
компетентного суду відповідну справу.
Ухвала компетентного суду про відмову у видачі виконавчого
документа, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку,
набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне
оскарження. У разі подання апеляції ухвала компетентного суду
набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної
інстанції.
Сторони мають право протягом 15 днів після винесення
компетентним судом ухвали про відмову у видачі виконавчого
документа оскаржити цю ухвалу в апеляційному порядку. Після
набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого
документа спір між сторонами може бути вирішений компетентним
судом у загальному порядку.
Стаття 57. Примусове виконання рішення третейського суду
Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно,
підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського
суду, може бути пред'явлений до примусового виконання в строки,
встановлені Законом України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ).
Розділ VIII
ТРЕТЕЙСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 58. Самоврядування третейських суддів
Для представництва та захисту інтересів третейських суддів
постійно діючих третейських судів утворюються органи третейського
самоврядування.
Вищим органом третейського самоврядування є Всеукраїнський
з'їзд третейських суддів.
Всеукраїнський з'їзд третейських суддів обирає Третейську
палату України.
Третейська палата України є постійно діючим органом
третейського самоврядування, який представляє та захищає соціальні
і професійні права та інтереси третейських суддів і третейських
судів, здійснює методичну та видавничу роботу, аналізує практику
правозастосування третейських судів і здійснює інші повноваження,
визначені вищим органом третейського самоврядування.
Третейську палату України очолює Голова Третейської палати
України, який обирається вищим органом самоврядування третейських
суддів терміном на три роки.
Інші повноваження та компетенція Третейської палати України,
умови матеріально-технічного, інформаційного забезпечення її
діяльності визначаються Положенням про Третейську палату України,
що затверджується Всеукраїнським з'їздом третейських суддів.
Стаття 59. Повноваження Голови Третейської палати України
Голова Третейської палати України:
представляє Третейську палату України у взаємовідносинах з
органами державної влади та органами місцевого самоврядування,
юридичними та фізичними особами;
організовує діяльність Третейської палати України та
Всеукраїнського з'їзду третейських суддів;
має право бути третейським суддею у вирішенні спорів
третейським судом;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та
Положенням про Третейську палату України.
Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
( Підпункт 1 пункту 2 втратив чинність на підставі Кодексу
N 1618-IV ( 1618-15 ) від 18.03.2004 )
2) пункт 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України,
1997 р., N 21, ст. 156, N 51, ст. 305; 1998 р., N 33, ст. 224;
1999 р., N 39, ст. 357; 2000 р., N 4, ст. 29, N 20, ст. 149, N 45,
ст. 377, N 46, ст. 393; 2002 р., N 8, ст. 63, N 29, ст. 192;
2003 р., N 14, ст. 103; 2004 р., N 17-18, ст. 250) доповнити
підпунктом 3.2.12 такого змісту:
"3.2.12. з оплати третейського збору та відшкодування інших
витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом відповідно
до закону";
3) у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 27,
ст. 181; 1998 р., N 10, ст. 35, N 18, ст. 94; 1999 р., N 2-3,
ст. 21; 2000 р., N 39, ст. 333, N 43, ст. 363; 2001 р., N 4,
ст. 17; 2002 р., N 8, ст. 63, N 10, ст. 78, N 17, ст. 122, N 36,
ст. 266; 2003 р., N 10-11, ст. 86, N 12, ст. 88, N 30, ст. 247;
2004 р., N 6, ст. 38, N 8, ст. 67, N 17-18, ст. 250):
а) пункт 4.2 статті 4 доповнити підпунктом 4.2.19 такого
змісту:
"4.2.19. Суми коштів або вартість майна, одержаних
засновником третейського суду як третейський збір чи на покриття
інших витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом
відповідно до закону";
б) підпункт 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 доповнити абзацом
другим такого змісту:
"Суми коштів або вартість майна, перерахованих (переданого)
юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям -
засновникам постійно діючого третейського суду, як третейський
збір чи на покриття інших витрат, пов'язаних з вирішенням спору
третейським судом відповідно до закону, включаються до складу
витрат платників податків у повному обсязі";
в) пункт 7.11 статті 7 доповнити підпунктом 7.11.14 такого
змісту:
"7.11.14. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових
організацій, отримані у вигляді коштів або майна, одержаних як
третейський збір чи на покриття інших витрат, пов'язаних з
вирішенням спору третейським судом відповідно до закону";
4) частину першу статті 1 Закону України "Про державну
виконавчу службу" ( 202/98-ВР ) (Відомості Верховної Ради України,
1998 р., N 36-37, ст. 243) після слів "рішень судів" доповнити
словами "третейських судів";
5) у Законі України "Про виконавче провадження" ( 606-14 )
(Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 24, ст. 207;
2003 р., N 5, ст. 46; 2004 р., N 6, ст. 37, N 11, ст. 140):
а) у назві статті 3 слово "Документи" замінити словом
"Рішення";
б) у статті 18-1:
пункт 1 доповнити абзацом четвертим такого змісту:
"рішення третейського суду";
пункт 3 викласти в такій редакції:
"3) накази господарських судів, у тому числі ті, що видаються
на підставі рішення третейського суду";
пункт 7 виключити.
3. Засновникам третейських судів у тримісячний строк з дня
набрання чинності цим Законом привести правовстановлюючі документи
у відповідність із вимогами цього Закону.
4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
розробити і внести на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у
відповідність із цим Законом;
привести свої рішення у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади України всіх нормативних
актів, що суперечать цьому Закону, та прийняття відповідних актів,
спрямованих на реалізацію положень цього Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 11 травня 2004 року
N 1701-IV
|
