Судові справи  
Головна Про передачу Телепередачі Зворотній зв'язок Юридична консультація Глас народу
  Конституція та Кодекси України

Земельний Кодекс України

Сторінки: [1] [2] [3] [4] [5] 
                             Розділ V

                      ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ЗЕМЛЮ

                             Глава 23

                       Захист прав на землю

     Стаття 152. Способи захисту прав на земельні ділянки 

     1. Держава забезпечує громадянам та  юридичним  особам  рівні
умови захисту прав власності на землю.

     2. Власник   земельної   ділянки   або  землекористувач  може
вимагати усунення будь-яких порушень його прав  на  землю,  навіть
якщо  ці  порушення  не  пов'язані  з позбавленням права володіння
земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

     3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки
здійснюється шляхом:

     а) визнання прав;

     б) відновлення  стану  земельної  ділянки,  який  існував  до
порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або
створюють небезпеку порушення прав;

     в) визнання угоди недійсною;

     г) визнання  недійсними  рішень  органів виконавчої влади або
органів місцевого самоврядування;

     ґ) відшкодування заподіяних збитків;

     д) застосування інших, передбачених законом, способів.

     Стаття 153. Гарантії права власності на земельну ділянку

     1. Власник  не  може  бути  позбавлений  права  власності  на
земельну  ділянку,  крім  випадків,  передбачених  цим Кодексом та
іншими законами України.

     2. У випадках,  передбачених цим Кодексом та іншими  законами
України,   допускається   викуп   земельної   ділянки.  При  цьому
власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

     3. Колишній власник  земельної  ділянки,  яка  викуплена  для
суспільних  потреб,  має  право  звернутися  до суду з позовом про
визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки
та відшкодування збитків,  пов'язаних з викупом, якщо після викупу
земельної  ділянки   буде   встановлено,   що   земельна   ділянка
використовується не для суспільних потреб.

     Стаття 154. Відповідальність органів виконавчої влади
                 та органів місцевого самоврядування за порушення
                 права власності на землю

     1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
без рішення суду не мають права втручатись у здійснення  власником
повноважень щодо володіння,  користування і розпорядження належною
йому   земельною   ділянкою   або   встановлювати    непередбачені
законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

     2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
несуть  відповідальність  за  шкоду,  заподіяну  їх  неправомірним
втручанням  у  здійснення  власником  повноважень  щодо володіння,
користування і розпорядження земельною ділянкою.

     Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та
                 органів місцевого самоврядування за видання
                 актів, які порушують права власників
                 земельних ділянок

     1. У  разі  видання  органом  виконавчої  влади  або  органом
місцевого самоврядування акта,  яким порушуються права особи  щодо
володіння,  користування  чи  розпорядження  належною їй земельною
ділянкою, такий акт визнається недійсним.

     2. Збитки,  завдані  власникам  земельних  ділянок  внаслідок
видання  зазначених  актів,  підлягають  відшкодуванню  в  повному
обсязі органом, який видав акт.

                             Глава 24

                 Відшкодування збитків власникам
                    землі та землекористувачам

     Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі
                 та землекористувачам

     Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються  збитки,
заподіяні внаслідок:

     а) вилучення  (викупу)  сільськогосподарських угідь,  лісових
земель   та   чагарників   для   потреб,    не    пов'язаних    із
сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

     б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь,  лісових
земель та чагарників для інших видів використання;

     в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

     г) погіршення якості ґрунтового  покриву  та  інших  корисних
властивостей   сільськогосподарських   угідь,  лісових  земель  та
чагарників;

     ґ) приведення сільськогосподарських угідь,  лісових земель та
чагарників у непридатний для використання стан;

     д) неодержання  доходів  за  час  тимчасового  невикористання
земельної ділянки.

     Стаття 157. Порядок відшкодування збитків власникам землі
                 та землекористувачам

     1. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
здійснюють   органи    виконавчої    влади,    органи    місцевого
самоврядування,  громадяни  та юридичні особи,  які використовують
земельні  ділянки,  а  також  органи  виконавчої   влади,   органи
місцевого самоврядування,  громадяни та юридичні особи, діяльність
яких обмежує права  власників  і  землекористувачів  або  погіршує
якість  земель,  розташованих  у  зоні  їх  впливу,  в  тому числі
внаслідок  хімічного  і  радіоактивного   забруднення   території,
засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними
водами.

     2. Порядок  визначення  та  відшкодування  збитків  власникам
землі   і  землекористувачам  встановлюється  Кабінетом  Міністрів
України.

                             Глава 25

                    Вирішення земельних спорів

     Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори

     1. Земельні  спори  вирішуються  судами,  органами  місцевого
самоврядування  та  органами  виконавчої  влади з питань земельних
ресурсів.

     2. Виключно  судом  вирішуються  земельні  спори  з   приводу
володіння,  користування і розпорядження земельними ділянками,  що
перебувають у власності громадян і юридичних осіб,  а також  спори
щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

     3. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у
межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають
у  власності  і  користуванні громадян,  та додержання громадянами
правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів
у містах.

     4. Органи   виконавчої  влади  з  питань  земельних  ресурсів
вирішують земельні спори щодо  меж  земельних  ділянок  за  межами
населених пунктів,  розташування обмежень у використанні земель та
земельних сервітутів.

     5. У разі незгоди власників  землі  або  землекористувачів  з
рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади
з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

     Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами
                 місцевого самоврядування та органами виконавчої
                 влади з питань земельних ресурсів

     1. Земельні спори розглядаються органами виконавчої  влади  з
питань  земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на
підставі заяви однієї із сторін у місячний термін  з  дня  подання
заяви.

     2. Земельні   спори   розглядаються  за  участю  зацікавлених
сторін,  які повинні бути завчасно повідомлені  про  час  і  місце
розгляду  спору.  У  разі відсутності однієї із сторін при першому
вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання
розгляд  спору  переноситься.  Повторне відкладання розгляду спору
може мати місце лише з поважних причин.

     3. Відсутність однієї  із  сторін  без  поважних  причин  при
повторному  розгляді  земельного  спору  не зупиняє його розгляд і
прийняття рішення.

     4. У  рішенні  органу  місцевого  самоврядування  або  органу
виконавчої  влади з питань земельних ресурсів визначається порядок
його виконання.

     5. Рішення передається сторонам у 5-денний термін з часу його
прийняття.

     Стаття 160. Права і обов'язки сторін при розгляді земельних
                 спорів

     Сторони, які  беруть  участь у земельному спорі,  мають право
знайомитися з матеріалами щодо цього спору,  робити з них виписки,
брати  участь  у розгляді земельного спору,  подавати документи та
інші  докази,  порушувати  клопотання,  давати  усні  і   письмові
пояснення,  заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони,
одержувати копію рішення щодо земельного спору,  і, у разі незгоди
з цим рішенням, оскаржувати його.

     Стаття 161. Виконання рішення органів виконавчої влади
                 з питань земельних ресурсів та органів місцевого
                 самоврядування щодо земельних спорів

     1. Рішення відповідних  органів  виконавчої  влади  з  питань
земельних  ресурсів,  органів  місцевого  самоврядування вступає в
силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді
призупиняє їх виконання.

     2. Виконання   рішення  щодо  земельних  спорів  здійснюється
органом, який прийняв це рішення.

     3. Виконання рішення не звільняє порушника від  відшкодування
збитків  або  втрат  сільськогосподарського  та лісогосподарського
виробництва внаслідок порушення земельного законодавства.

     4. Виконання  рішення  щодо  земельних   спорів   може   бути
призупинено  або  його  термін  може  бути продовжений вищестоящим
органом або судом.

                            Розділ VI

                          ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ

                             Глава 26

             Завдання, зміст і порядок охорони земель

     Стаття 162. Поняття охорони земель

     Охорона земель  -  це   система   правових,   організаційних,
економічних   та   інших   заходів,   спрямованих  на  раціональне
використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель
сільськогосподарського    призначення,   захист   від   шкідливого
антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів,
підвищення  продуктивності  земель  лісового  фонду,  забезпечення
особливого   режиму   використання    земель    природоохоронного,
оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

     Стаття 163. Завдання охорони земель

     Завданнями охорони   земель   є  забезпечення  збереження  та
відтворення земельних ресурсів,  екологічної цінності природних  і
набутих якостей земель.

     Стаття 164. Зміст охорони земель

     1. Охорона земель включає:

     а) обґрунтування   і  забезпечення  досягнення  раціонального
землекористування;

     б) захист  сільськогосподарських  угідь,  лісових  земель  та
чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;

     в) захист    земель    від    ерозії,   селів,   підтоплення,
заболочування,  вторинного  засолення,  переосушення,  ущільнення,
забруднення  відходами  виробництва,  хімічними  та радіоактивними
речовинами та від  інших  несприятливих  природних  і  техногенних
процесів;

     г) збереження природних водно-болотних угідь;

     ґ) попередження  погіршення  естетичного стану та екологічної
ролі антропогенних ландшафтів;

     д) консервацію      деградованих      і      малопродуктивних
сільськогосподарських угідь.

     2. Порядок охорони земель встановлюється законом.

     Стаття 165. Стандартизація і нормування в галузі охорони
                 земель та відтворення родючості ґрунтів

     1. Стандартизація і нормування в  галузі  охорони  земель  та
відтворення  родючості  ґрунтів  здійснюється з метою забезпечення
екологічної  і  санітарно-гігієнічної  безпеки   громадян   шляхом
прийняття  відповідних  нормативів  і  стандартів,  які визначають
вимоги щодо якості земель, допустимого антропогенного навантаження
на ґрунти та окремі території,  допустимого сільськогосподарського
освоєння земель тощо.

     2. У галузі охорони земель та відтворення  родючості  ґрунтів
встановлюються такі нормативи:

     а) оптимального співвідношення земельних угідь;

     б) якісного стану ґрунтів;

     в) гранично допустимого забруднення ґрунтів;

     г) показники деградації земель та ґрунтів.

     3. Нормативні  документи  із  стандартизації в галузі охорони
земель та відтворення родючості ґрунтів  встановлюються  Кабінетом
Міністрів України.

     Стаття 166. Рекультивація порушених земель

     1. Рекультивація    порушених    земель    -    це   комплекс
організаційних,  технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих
на   відновлення   ґрунтового   покриву,   поліпшення   стану   та
продуктивності порушених земель.

     2. Землі,  які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному
стані  ґрунтів  і  материнських  порід  та у гідрологічному режимі
внаслідок   проведення   гірничодобувних,   геологорозвідувальних,
будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

     3. Для    рекультивації    порушених    земель,   відновлення
деградованих земельних угідь використовується  ґрунт,  знятий  при
проведенні гірничодобувних,  геологорозвідувальних, будівельних та
інших робіт,  шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або
на ділянки без ґрунтового покриву.

     Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними
                 речовинами

     1. Господарська та інша діяльність,  яка зумовлює забруднення
земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації
небезпечних речовин, забороняється.

     2. Нормативи  гранично  допустимих  концентрацій  небезпечних
речовин  у  ґрунтах,  а  також  перелік цих речовин затверджуються
спеціально  уповноваженими  органами  виконавчої  влади  у  галузі
охорони  здоров'я  та  санітарного нагляду,  екології та природних
ресурсів.

     3. Забруднені  небезпечними   речовинами   земельні   ділянки
використовуються  з дотриманням встановлених обмежень,  вимог щодо
запобігання їх небезпечному впливу на здоров'я людини та довкілля.

     4. Рівень  забруднення  ґрунтів  враховується   при   наданні
земельних ділянок у користування, вилученні з господарського обігу
та зміні характеру і режиму використання.

     Стаття 168. Охорона ґрунтів

     1. Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.

     2. Власники земельних ділянок та  землекористувачі  не  мають
права   здійснювати   зняття  та  перенесення  ґрунтового  покриву
земельних ділянок без спеціального дозволу органів,  що здійснюють
державний контроль за використанням та охороною земель.

     3. При   здійсненні   діяльності,   пов'язаної  з  порушенням
поверхневого  шару   ґрунту,   власники   земельних   ділянок   та
землекористувачі    повинні   здійснювати   зняття,   складування,
зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на  ділянку,
з  якої  він  був  знятий  (рекультивація),  або  на іншу земельну
ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

                             Глава 27

            Використання техногенно забруднених земель

     Стаття 169. Поняття техногенно забруднених земель

     1. Техногенно  забруднені  землі  -  це   землі,   забруднені
внаслідок   господарської   діяльності   людини,  що  призвела  до
деградації земель та її негативного впливу на довкілля і  здоров'я
людей.

     2. До   техногенно   забруднених   земель  відносяться  землі
радіаційно   небезпечні   та   радіоактивно   забруднені,   землі,
забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. При
використанні   техногенно    забруднених    земель    враховуються
особливості режиму їх використання.

     3. Особливості   режиму  і  порядку  використання  техногенно
забруднених земель встановлюються законодавством України.

     Стаття 170. Особливості використання техногенно забруднених
                 земель сільськогосподарського призначення

     1. Техногенно    забруднені    землі   сільськогосподарського
призначення,  на яких не забезпечується  одержання  продукції,  що
відповідає  встановленим вимогам (нормам,  правилам,  нормативам),
підлягають   вилученню   із   сільськогосподарського   обігу    та
консервації.

     2. Порядок   використання  техногенно  забруднених  земельних
ділянок встановлюється законодавством України.

                             Глава 28
 
                        Консервація земель

     Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі

     1. До деградованих земель відносяться:

     а) земельні  ділянки,  поверхня   яких   порушена   внаслідок
землетрусу,  зсувів,  карстоутворення, повеней, добування корисних
копалин тощо;

     б) земельні  ділянки  з   еродованими,   перезволоженими,   з
підвищеною  кислотністю  або  засоленістю,  забрудненими хімічними
речовинами ґрунтами та інші.

     2. До       малопродуктивних        земель        відносяться
сільськогосподарські    угіддя,   ґрунти   яких   характеризуються
негативними природними  властивостями,  низькою  родючістю,  а  їх
господарське    використання    за   призначенням   є   економічно
неефективним.

     Стаття 172. Консервація деградованих, малопродуктивних
                 і техногенно забруднених земель

     1. Консервації   підлягають   деградовані  і  малопродуктивні
землі,  господарське використання яких є екологічно небезпечним та
економічно  неефективним.  Консервації підлягають також техногенно
забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно
чисту  продукцію,  а перебування людей на цих земельних ділянках є
небезпечним для їх здоров'я.

     2. Консервація  земель  здійснюється  шляхом  припинення   їх
господарського  використання на визначений термін та залуження або
заліснення.

     3. Консервація  земель  здійснюється  за  рішеннями   органів
виконавчої  влади  та органів місцевого самоврядування на підставі
договорів з власниками земельних ділянок.

     4. Порядок консервації земель  встановлюється  законодавством
України.

                            Розділ VII

                 УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ
                         І ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

                             Глава 29

                    Встановлення та зміна меж
             адміністративно-територіальних утворень

     Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах

     1. Межа  району,  села,  селища,  міста,  району у місті - це
умовна замкнена лінія на поверхні землі,  що відокремлює територію
району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

     2. Межі   району,   села,   селища,  міста,  району  у  місті
встановлюються  і  змінюються  за   проектами   землеустрою,   які
розробляються  відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх
розвитку, генеральних планів населених пунктів.

     3. Включення земельних ділянок у межі району,  села,  селища,
міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності
і права користування цими ділянками,  якщо не  буде  проведено  їх
вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.

     Стаття 174. Органи, які приймають рішення про встановлення та
                 зміну меж адміністративно-територіальних утворень

     1. Рішення про  встановлення  і  зміну  меж  районів  і  міст
приймається  Верховною  Радою  України  за поданням Верховної Ради
Автономної    Республіки    Крим,    обласних,    Київської     чи
Севастопольської міської рад.

     2. Рішення   про   встановлення   і   зміну  меж  сіл,  селищ
приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними,
Київською  чи Севастопольською міською радами за поданням районних
та відповідних сільських, селищних рад.

     3. Рішення про встановлення і  зміну  меж  районів  у  містах
приймається  міською  радою  за  поданням  відповідних  районних у
містах рад.

     Стаття 175. Порядок встановлення і зміни меж
                 адміністративно-територіальних утворень

     Межі адміністративно-територіальних утворень встановлюються в
порядку та відповідно до закону.

     Стаття 176. Посвідчення меж адміністративно-територіальних
                 утворень

     1. Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються
державним актом України.

     2. Форма та порядок видачі державного акта  України  на  межі
адміністративно-територіального утворення встановлюються Верховною
Радою України.

                             Глава 30

                  Планування використання земель

     Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та
                 охорони земель

     1. Загальнодержавні  програми  використання та охорони земель
розробляються з метою  забезпечення  потреб  населення  і  галузей
економіки у землі та її раціонального використання і охорони.

     2. Загальнодержавні  програми  використання та охорони земель
розробляються     відповідно     до     програм      економічного,
науково-технічного і соціального розвитку України.

     3. Загальнодержавні  програми  використання та охорони земель
затверджуються Верховною Радою України.

     Стаття 178. Регіональні програми використання та
                 охорони земель

     1. Регіональні   програми   використання  та  охорони  земель
розробляються  Радою   міністрів   Автономної   Республіки   Крим,
обласними  державними  адміністраціями  і затверджуються Верховною
Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами.

     2. Програми використання  та  охорони  земель  міст  Києва  і
Севастополя  розробляються  Київською  і Севастопольською міськими
державними адміністраціями та затверджуються відповідними радами.

     Стаття 179. Природно-сільськогосподарське районування земель

     1. Природно-сільськогосподарське  районування  земель  -   це
поділ  території  з  урахуванням природних умов та агробіологічних
вимог сільськогосподарських культур.

     2. Природно-сільськогосподарське районування земель є основою
для  оцінки  земель і розроблення землевпорядної документації щодо
використання та охорони земель.

     3. Використання  та   охорона   сільськогосподарських   угідь
здійснюються    відповідно    до   природно-сільськогосподарського
районування.

     4. Порядок     здійснення     природно-сільськогосподарського
районування визначається Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 180. Зонування земель

     1. Зонування земель здійснюється у межах населених пунктів.

     2. При зонуванні земель встановлюються вимоги щодо допустимих
видів забудови та іншого використання земельних  ділянок  у  межах
окремих зон відповідно до місцевих правил забудови.

     3. Зонування земель здійснюється відповідно до закону.

                             Глава 31

                           Землеустрій

     Стаття 181. Поняття землеустрою

     Землеустрій   -   це   сукупність   соціально-економічних  та
екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин
та           раціональної           організації          території
адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання,
що   здійснюються  під  впливом  суспільно-виробничих  відносин  і
розвитку продуктивних сил.

     Стаття 182. Мета землеустрою

     Мета землеустрою   полягає   в   забезпеченні   раціонального
використання    та    охорони   земель,   створенні   сприятливого
екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

     Стаття 183. Завдання землеустрою

     Основними завданнями землеустрою є:

     а) реалізація політики держави  щодо  науково  обґрунтованого
перерозподілу     земель,    формування    раціональної    системи
землеволодінь  і  землекористувань   з   усуненням   недоліків   у
розташуванні  земель,  створення  екологічно  сталих  ландшафтів і
агросистем;

     б) інформаційне   забезпечення    правового,    економічного,
екологічного  і  містобудівного  механізму  регулювання  земельних
відносин    на    національному,    регіональному,     локальному,
господарському  рівнях  шляхом розробки пропозицій по встановленню
особливого режиму і умов використання земель;

     в) встановлення          на          місцевості           меж
адміністративно-територіальних  утворень,  територій  з  особливим
природоохоронним,  рекреаційним   і   заповідним   режимами,   меж
земельних ділянок власників і землекористувачів;

     г) здійснення   заходів   щодо   прогнозування,   планування,
організації  раціонального  використання  та  охорони  земель   на
національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;

     ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств із
створенням просторових умов,  що  забезпечують  еколого-економічну
оптимізацію  використання та охорони земель сільськогосподарського
призначення, впровадження прогресивних форм організації управління
землекористуванням,   удосконалення  співвідношення  і  розміщення
земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;

     д) розробка  системи  заходів  по  збереженню  і   поліпшенню
природних ландшафтів,  відновленню і підвищенню родючості ґрунтів,
рекультивації  порушених  земель  і  землюванню   малопродуктивних
угідь,  захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів,
вторинного  засолення  і  заболочення,   ущільнення,   забруднення
промисловими  відходами  і  хімічними  речовинами  та  інших видів
деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель,
попередженню інших негативних явищ;

     е) організація територій несільськогосподарських підприємств,
організацій  і  установ  з  метою   створення   умов   ефективного
землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель.

     Стаття 184. Зміст землеустрою

     Землеустрій передбачає:

     а) встановлення     (відновлення)     на    місцевості    меж
адміністративно-територіальних    утворень,    землеволодінь     і
землекористувань;

     б) розробку    загальнодержавної   і   регіональних   програм
використання та охорони земель;

     в) складання       схем       землеустрою,        розроблення
техніко-економічних  обґрунтувань  використання  та охорони земель
відповідних адміністративно-територіальних утворень;

     г) обґрунтування  встановлення  меж  територій  з  особливими
природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

     ґ) складання  проектів впорядкування існуючих землеволодінь і
землекористувань та створення нових;

     д) складання проектів відведення земельних ділянок;

     е) встановлення  в  натурі  (на  місцевості)  меж   земельних
ділянок;

     є) підготовку документів,  що посвідчують право власності або
право користування землею;

     ж) складання   проектів    землеустрою,    що    забезпечують
еколого-економічне обґрунтування сівозмін,  упорядкування угідь, а
також розроблення заходів щодо охорони земель;

     з) розроблення іншої землевпорядної документації,  пов'язаної
з використанням та охороною земель;

     и) здійснення  авторського  нагляду  за виконанням проектів з
використання та охорони земель;

     і) проведення     топографо-геодезичних,      картографічних,
ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

     Стаття 185. Організація та порядок здійснення землеустрою

     1. Землеустрій     здійснюється    державними    та    іншими
землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету
України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а
також коштів громадян та юридичних осіб.

     2. Землеустрій здійснюється відповідно до закону.

     Стаття 186. Розгляд і затвердження землевпорядної
                 документації

     1. Розгляд   і   затвердження   землевпорядної   документації
проводиться в такому порядку:

     а) прогнозні  матеріали,   техніко-економічні   обґрунтування
використання   та   охорони   земель  і  схеми  землеустрою  після
погодження   їх   у   встановленому   порядку   розглядаються    і
затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами
місцевого самоврядування;

     б) проекти створення нових землеволодінь  і  землекористувань
після  погодження  їх  у  встановленому  порядку  розглядаються  і
затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами
місцевого самоврядування;

     в) проекти  відведення  земельних ділянок із земель державної
чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої  влади
або  органами  місцевого  самоврядування,  які надають і вилучають
земельні ділянки;

     г) проекти  землеустрою  сільськогосподарських   підприємств,
установ   і   організацій,   особистих   селянських,   фермерських
господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими
радами  або  районними  державними адміністраціями розглядаються і
затверджуються власниками землі або землекористувачами;

     ґ) робочі землевпорядні проекти,  пов'язані з упорядкуванням,
докорінним   поліпшенням   та  охороною  земель,  раціональним  їх
використанням,  розглядаються  і  затверджуються  замовниками  цих
проектів.

     2. Зміни  до  землевпорядних  проектів  та інших матеріалів з
питань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади,
органів   місцевого   самоврядування   або   власників   землі  та
землекористувачів, які затвердили ці проекти.

     3. Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти
землеустрою,  матеріали державного земельного кадастру,  проекти з
питань  використання  і  охорони  земель,  реформування  земельних
відносин,   а   також  техніко-економічні  матеріали  обґрунтувань
використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка
здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону.

                             Глава 32

           Контроль за використанням та охороною земель

     Стаття 187. Завдання контролю за використанням та
                 охороною земель

     Контроль за  використанням  та  охороною  земель  полягає   в
забезпеченні   додержання   органами   державної  влади,  органами
місцевого     самоврядування,     підприємствами,      установами,
організаціями і громадянами земельного законодавства України.

     Стаття 188. Державний контроль за використанням та
                 охороною земель

     1. Державний контроль за  використанням  та  охороною  земель
здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних
ресурсах, а  за  додержанням  вимог  законодавства   про   охорону
земель -  спеціально  уповноваженими органами з питань екології та
природних ресурсів.

     2. Порядок здійснення державного контролю за використанням та
охороною земель встановлюється законом.

     Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та
                 охороною земель

     Самоврядний контроль  за  використанням  та  охороною  земель
здійснюється   сільськими,   селищними,   міськими,  районними  та
обласними радами.

     Стаття 190. Громадський контроль за використанням та
                 охороною земель

     Громадський контроль  за  використанням  та  охороною  земель
здійснюється   громадськими   інспекторами,   які    призначаються
відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі
положення,  затвердженого центральним органом виконавчої влади  по
земельних ресурсах.

                             Глава 33

                        Моніторинг земель

     Стаття 191. Призначення моніторингу земель

     1. Моніторинг  земель  -  це  система спостереження за станом
земель з метою своєчасного виявлення змін,  їх оцінки, відвернення
та ліквідації наслідків негативних процесів.

     2. У   системі   моніторингу   земель  проводиться  збирання,
оброблення,  передавання, збереження та аналіз інформації про стан
земель,  прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих
рекомендацій для  прийняття  рішень  щодо  запобігання  негативним
змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки.

     3. Моніторинг  земель  є складовою частиною державної системи
моніторингу довкілля.

     4. Залежно від  цілей,  спостережень  і  охоплення  територій
моніторинг   земель   може   бути   національним,  регіональним  і
локальним.

     5. Ведення  моніторингу  земель  здійснюється  уповноваженими
органами  виконавчої  влади з питань земельних ресурсів,  з питань
екології та природних ресурсів.

     6. Порядок  проведення  моніторингу   земель   встановлюється
Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 192. Завдання моніторингу земель

     Основними завданнями    моніторингу    земель    є    прогноз
еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою
запобігання або усунення дії негативних процесів.

                             Глава 34

                   Державний земельний кадастр

     Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру

     1. Державний  земельний  кадастр  - це єдина державна система
земельно-кадастрових  робіт,  яка  встановлює  процедуру  визнання
факту   виникнення   або   припинення   права  власності  і  права
користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей
і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок,
їх   оцінку,   класифікацію   земель,    кількісну    та    якісну
характеристику,     розподіл     серед    власників    землі    та
землекористувачів.

     2. Державний  земельний  кадастр  є   основою   для   ведення
кадастрів інших природних ресурсів.

     Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру

     Призначенням державного  земельного  кадастру  є забезпечення
необхідною  інформацією  органів  державної   влади   та   органів
місцевого самоврядування,  заінтересованих підприємств,  установ і
організацій,  а  також  громадян  з  метою  регулювання  земельних
відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення
розміру плати за  землю  і  цінності  земель  у  складі  природних
ресурсів,   контролю   за   використанням   і   охороною   земель,
економічного  та  екологічного  обґрунтування   бізнес-планів   та
проектів землеустрою.

     Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру

     Основними завданнями  ведення  державного земельного кадастру
є:

     а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

     б) застосування  єдиної  системи  просторових  координат   та
системи ідентифікації земельних ділянок;

     в) запровадження     єдиної    системи   земельно-кадастрової
інформації та її достовірності.

     Стаття 196. Складові частини державного земельного кадастру

     Державний земельний кадастр включає:

     а) кадастрове зонування;

     б) кадастрові зйомки;

     в) бонітування ґрунтів;

     г) економічну оцінку земель;

     ґ) грошову оцінку земельних ділянок;

     д) державну реєстрацію земельних ділянок;

     е) облік кількості та якості земель.

     Стаття 197. Кадастрове зонування

     Кадастрове зонування включає встановлення:

     а) місця розташування обмежень щодо використання земель;

     б) меж кадастрових зон та кварталів;

     в) меж оціночних районів та зон;

     г) кадастрових               номерів               (території
адміністративно-територіальної одиниці).

     Стаття 198. Кадастрові зйомки

     1. Кадастрові  зйомки  -  це комплекс робіт,  виконуваних для
визначення та відновлення меж земельних ділянок.

     2. Кадастрова зйомка включає:

     а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

     б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та
землекористувачами;

     в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

     г) встановлення  меж  частин  земельної ділянки,  які містять
обтяження та обмеження щодо використання землі;

     ґ) виготовлення кадастрового плану.

     Стаття 199. Бонітування ґрунтів

     1. Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів
за   їх  основними  природними  властивостями,  які  мають  сталий
характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських
культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

     2. Бонітування  ґрунтів  проводиться  за  100-бальною шкалою.
Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями,  які  мають
найбільшу природну продуктивність.

     Стаття 200. Економічна оцінка земель

     1. Економічна  оцінка  земель - це оцінка землі як природного
ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому  господарстві
та   як   просторового   базису   в   суспільному  виробництві  за
показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність
їх використання та дохідність з одиниці площі.

     2. Економічна  оцінка  земель різного призначення проводиться
для  порівняльного  аналізу  ефективності  їх  використання.  Дані
економічної  оцінки  земель  є  основою  грошової оцінки земельної
ділянки різного цільового призначення.

     3. Економічна   оцінка   земель   визначається   в    умовних
кадастрових гектарах або у грошовому виразі.

     Стаття 201. Грошова оцінка земельних ділянок

     1. Грошова  оцінка  земельних ділянок визначається на рентній
основі.

     2. Залежно від  призначення  та  порядку  проведення  грошова
оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

     3. Нормативна     грошова     оцінка     земельних    ділянок
використовується для визначення розміру земельного податку,  втрат
сільськогосподарського     і    лісогосподарського    виробництва,
економічного стимулювання раціонального  використання  та  охорони
земель тощо.

     4. Експертна  грошова  оцінка використовується при здійсненні
цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

     5. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою,
яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок

     1. Державна   реєстрація  земельних  ділянок  здійснюється  у
складі державного реєстру земель.

     2. Державний реєстр земель складається з двох частин:

     а) книги  записів  реєстрації  державних   актів   на   право
власності  на  землю  та  на право постійного користування землею,
договорів  оренди  землі  із   зазначенням   кадастрових   номерів
земельних ділянок;

     б) Поземельної  книги,  яка  містить  відомості  про земельну
ділянку.

     Стаття 203. Облік кількості та якості земель

     1. Облік   кількості   земель   відображає   відомості,   які
характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

     2. Облік    якості    земель    відображає   відомості,   які
характеризують земельні  угіддя  за  природними  властивостями  та
набутими властивостями,  що впливають на їх родючість,  а також за
ступенем забруднення ґрунтів.

     Стаття 204. Порядок ведення державного земельного кадастру

     1. Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом
виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

     2. Порядок    ведення    державного    земельного    кадастру
встановлюється законом.

                             Глава 35

              Економічне стимулювання раціонального
                  використання та охорони земель

     Стаття 205. Зміст економічного стимулювання раціонального
                 використання та охорони земель

     1. Економічне  стимулювання  раціонального  використання   та
охорони земель включає:

     а) надання   податкових   і  кредитних  пільг  громадянам  та
юридичним  особам,  які  здійснюють  за   власні   кошти   заходи,
передбачені   загальнодержавними   та   регіональними   програмами
використання і охорони земель;

     б) виділення  коштів   державного   або   місцевого   бюджету
громадянам  та юридичним особам для відновлення попереднього стану
земель, порушених не з їх вини;

     в) звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у
стадії  сільськогосподарського  освоєння  або  поліпшення їх стану
згідно з державними та регіональними програмами;

     г) компенсацію з бюджетних коштів зниження  доходу  власників
землі   та   землекористувачів  внаслідок  тимчасової  консервації
деградованих та малопродуктивних земель,  що стали такими не з  їх
вини.

     Стаття 206. Плата за землю

     1. Використання землі в Україні є платним.  Об'єктом плати за
землю є земельна ділянка.

     2. Плата за землю справляється відповідно до закону.

                             Глава 36

            Відшкодування втрат сільськогосподарського
                та лісогосподарського виробництва

     Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського
                 та лісогосподарського виробництва

     1. Втрати   сільськогосподарського    і    лісогосподарського
виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь,  лісових
земель  та  чагарників,  а  також  втрати,  завдані  обмеженням  у
землекористуванні та погіршенням якості земель.

     2. Відшкодуванню   підлягають   втрати  сільськогосподарських
угідь  (ріллі,  багаторічних  насаджень,   перелогів,   сінокосів,
пасовищ),   лісових  земель  та  чагарників  як  основного  засобу
виробництва  в  сільському  і  лісовому   господарстві   внаслідок
вилучення    (викупу)    їх   для   потреб,   не   пов'язаних   із
сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

     3. Відшкодуванню підлягають також втрати,  завдані обмеженням
прав власників землі і землекористувачів,  у тому числі орендарів,
або  погіршенням  якості  угідь  внаслідок   негативного   впливу,
спричиненого   діяльністю   громадян,   юридичних   осіб,  органів
місцевого  самоврядування  або  держави,  а  також  у  зв'язку   з
виключенням   сільськогосподарських   угідь,   лісових   земель  і
чагарників  із   господарського   обігу   внаслідок   встановлення
охоронних, санітарних та інших захисних зон.

     4. Втрати    сільськогосподарського    і   лісогосподарського
виробництва  компенсуються  незалежно  від  відшкодування  збитків
власникам землі та землекористувачам.

     5. Втрати    сільськогосподарського   та   лісогосподарського
виробництва  визначаються   у   порядку,   визначеному   Кабінетом
Міністрів України.

     Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат
                 сільськогосподарського та лісогосподарського
                 виробництва

     1. Від    відшкодування    втрат   сільськогосподарського   і
лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та  юридичні
особи  у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл,
дошкільних  закладів,   державних   об'єктів   охорони   здоров'я,
культури,   фізкультури   та   спорту,  соціального  забезпечення,
державних  об'єктів  дорожнього  будівництва,   культових   споруд
релігійних    організацій,    кладовищ,    меліоративних   систем,
протиерозійних,   протизсувних   і   протиселевих   споруд,    під
будівництво   і  обслуговування  жилих  будинків  і  господарських
будівель,    для    розміщення    внутрігосподарських     об'єктів
сільськогосподарських,   рибогосподарських   і   лісогосподарських
підприємств,  організацій та установ,  видобування торфу за  умови
повернення земельних ділянок у стані,  придатному для попереднього
використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду.

     2. Здійснення        внутрігосподарського         будівництва
сільськогосподарськими   або   лісогосподарськими  підприємствами,
організаціями,  установами,  а також громадянами  провадиться  без
відшкодування  втрат  сільськогосподарського та лісогосподарського
виробництва.

     Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку
                 відшкодування втрат сільськогосподарського
                 і лісогосподарського виробництва

     (  Дію  частини  першої  статті  209  зупинено  на 2002 рік в
частині  спрямування  коштів, що надходять у порядку відшкодування
втрат  сільськогосподарського  і  лісогосподарського  виробництва,
Автономній     Республіці    Крим,    обласним,    Київській    та
Севастопольській  міським  радам  згідно  із  Законом  N  2905-III
(  2905-14  )  від 20.12.2001 ) 1. Втрати сільськогосподарського і
лісогосподарського      виробництва,      зумовлені     вилученням
сільськогосподарських   угідь,   лісових   земель  та  чагарників,
підлягають  відшкодуванню  і  зараховуються  на спеціальні рахунки
відповідних місцевих рад у таких розмірах:

     Автономній Республіці Крим, обласним радам - 25 відсотків;

     районним радам - 15 відсотків;

     міським, сільським,  селищним радам - 60  відсотків,  міським
радам Києва та Севастополя - 100 відсотків.

     2. Кошти,   які   надходять  у  порядку  відшкодування  втрат
сільськогосподарського    і    лісогосподарського     виробництва,
використовуються     виключно     на     освоєння    земель    для
сільськогосподарських  і  лісогосподарських   потреб,   поліпшення
відповідних   угідь,  охорону  земель  відповідно  до  розроблених
програм та проектів землеустрою.  Використання цих коштів на  інші
цілі не допускається.

Создание и поддержка сайта - студия Web IT